2003 р. Звід пам’яток Києва

Ірина Абрамова, Олена Мокроусова, Тетяна Трегубова, Інна Шулешко

473. Садиба, 1910-і рр. (архіт.).

Вул. М. Пимоненка, 2/58-а, 2/58-в. На розі з вул. Артема. Складається з наріжного (№ 2/58-а) і рядового (№ 2/58-в) житлових будинків на червоних лініях забудови вулиць, а також двох паралельних вул. М. Пимоненка п’ятиповерхового (№ 2/58-б) і триповерхового (№ 2/58-г) дворових флігелів, які не мають архітектурної цінності.

Садиба відома з 1880-х рр. як власність Ф. Вільчинського та його нащадків. З 1894 належала М. Орлову та його дружині; після зміни кількох тимчасових власників на поч. 20 ст. в 1905 перейшла до міщанки М. Свєчникової. У зв’язку з прокладанням в 1912 вул. Монастирської (тепер М. Пимоненка) ділянка стала наріжною, була заново забудована на замовлення М. Свєчникової.

Житловий будинок, 1913 (№ 2/58-а). На вигині вул. Артема, на яку виходить більшою частиною об’єму.

П’ятиповерховий з мезоніном і підвалами, цегляний, чолові фасади тиньковані (окрім п’ятого поверху), в плані має Г-подібну форму зі зрізаними наріжжями, ускладнену з боку подвір’я ризалітом чорних сходів. Включає дві житлові секції: велику двоквартирну з боку вул. Артема і одноквартирну – з боку вул. М. Пимоненка. Перший (спрощений) поверх призначений для торговельних приміщень. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям.

Вирішений у стилі пізнього модерну з рисами неокласицизму. Композиція будинку асиметрична. Виразну ритміку обох чолових фасадів утворюють вертикалі одновіконних розкріповок, підкреслені широкими лопатками й завершені пологими трикутними щипцями. Центральна розкріповка з боку вул. Артема надбудована мезоніном з великим напівциркульним прорізом в орнаментальному обрамленні. Площини між розкріповками на рівні другого–четвертого поверхів розкреслені пілястрами стилізованого коринфського ордера, що підтримують проміжний гурт, який відділяє тиньковану частину фасаду від пофарбованої.

Над вінцевим карнизом у формі характерного для модерну плаского звису з мутулами підноситься ажурний металевий парапет на стовпчиках. Велику роль в архітектурі фасадів відіграє чергування різних за формою та пропорціями двоі тристулкових віконних прорізів – переважно прямокутних, на третьому й окремих ділянках другого поверху – з напівциркульними перемичками, у розкріповках – великих лучкових. Пластику фасадної площини підсилюють гранчасті в плані балкони з автентичними модерністичними гратами.

Архітектурний цегляний декор доповнює ліплений орнаментальний. Підвіконня четвертого поверху прикрашає зображення двох смолоскипів, з’єднаних гірляндою, підвіконня третього поверху – хвилясті вертикальні смуги, вписані в прямокутні фільонки. Під центральними вікнами другого поверху з боку вул. Артема вміщено декоративну балюстраду. Різноманітним рослинним декором завершено верхні частини лопаток обабіч щипців. Асиметрично розміщені входи з боку вул. Артема і М. Пимоненка оформлені порталами, що складаються зі здвоєних пілястрів стилізованого коринфського ордера та розірваних трикутних фронтонів (зберігся на вул. М. Пимоненка), в які вписано ліплену композицію з ініціалами власниці будинку – літерами «МС». Єдиною окрасою пофарбованого дворового фасаду з прямокутними вікнами є смуга сухариків під карнизом.

В інтер’єрах частково зберігся ліплений декор на стінах і стелях вхідних приміщень, метласька плитка підлоги, огородження сходів.

Будинок є оригінальним архітектурним витвором періоду пізнього модерну.

Житловий будинок, 1912 (№ 2/58-в). На червоній лінії забудови вул. М. Пимоненка.

Триповерховий, цегляний, у плані Т-подібний, односекційний. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям.

Вирішений у стилі модерн. Композиція симетрична. Центральну вісь входу на головному фасаді виділено лопатками, великими прорізами вікон сходової клітки, в яких збереглося первісне дрібночарункове засклення, та прямим аттиком, заповненим своєрідним панно з сітчастого цегляного орнаменту, що обмежується з боків характерним для модерну мотивом кола з трьома вертикальними стрічками. Фланги фасаду містять по три прямокутні та лучкові (на третьому поверсі) вікна, знизу й нагорі підкреслених поличками.

Простінки першого поверху рустовані, над прямокутним отвором входу – піддашшя на ажурних кронштейнах (зроблене в 1990-х рр.). На рівні другого поверху симетрично розміщено балкони. Окрасою фасаду є декоративний гурт між другим і третім поверхами, що складається з однотипних підвіконних вставок. Вишуканий рисунок підвіконних рельєфів побудований у формі картуша в обрамленні квітів маку – улюбленого флорального мотиву митців доби модерну. Архітектура дворового фасаду має спрощений характер: ризаліт прорізано вузенькими одностулковими вікнами, фланги – великими тристулковими під клинчастими перемичками. Вікна третього поверху обрамлені пласкими нішами з сухариками у верхній частині, вікна другого поверху декоровані масивними замковими каменями.

В парадному під’їзді збереглася метласька плитка підлоги, марші сходів зі штучного мармуру з кованими гратами. Завдяки повній збереженості первісного оздоблення екстер’єру (відкрите мурування з жовтої київської цегли, деталі оформлення) будинок являє значну мистецьку цінність як пам’ятка архітектури стилю модерн.

Забудова садиби відіграє значну містобудівну роль, фіксуючи заворот вул. Артема та один із підходів до ансамблю Покровського монастиря.

Тепер на нижніх поверхах будинків розміщені магазини та установи.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 46, спр. 82; ДАКО, ф. 1636, оп. 6, спр. 728; Весь Киев: Адресная и правочная книга на … (1899–1915) год. – К., 1899–1915.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1080 – 1082.