2011 р. Звід пам’яток Києва

Віталій Отченашко

498.2. Садиба, поч. 19 ст. (архіт.).

Вул. Г. Сковороди, 5, 5-а. На червоній лінії вулиці.

Формування садибного комплексу почалося невдовзі після пожежі 1811 зі спорудження головного будинку (тепер № 5-а). У 2-й пол. 19 ст. під час його реконструкції на головному фасаді влаштовано балкон, до тильного фасаду на східній межі садиби прибудовано двоповерхове крило з відкритою галереєю. Тоді ж на західній межі садибної ділянки зведено двоповерховий видовжений флігель (тепер № 5) з торцевим фасадом на червоній лінії вулиці. У кін. 19 – на поч. 20 ст. садиба належала О. Каратигіній, потім – Л. Енкатському, після 1917 пристосована під комунальне житло. Після 1945 флігель надбудовано поверхом. У 2-й пол. 20 ст. історичні межі садибної ділянки змінено: частину її території вилучено під новий п’ятиповерховий будинок, зведений з порушенням історичного розпланування кварталу.

Головний будинок (№ 5-а). Двоповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, у плані Г-подібний, з пласкими дерев’яними перекриттями й вальмовим дахом. Планування змінено. Входи розташовано з боку проїзду та з галереї. Первісний об’єм зведено у стилі класицизм.

Архітектура семиосьового головного та п’ятиосьового торцевого фасадів вирішена відповідно до зразкового проекту й вирізняється лаконізмом та чітким поярусним членуванням. Перший поверх рустований, його прямокутні вікна оформлено клинчастими перемичками, вікна другого – горизонтальними сандриками на кронштейнах. Фасади завершує плаский класицистичний дерев’яний карниз з мутулами. Центром композиції головного фасаду є підкреслений ліпленим меандровим фризом балкон на три віконні прорізи, що має ажурні металеві грати. Дворовий фасад тильного крила оформлено двоярусною дерев’яною відкритою галереєю на цегляних стовпах.

Споруда – одна з небагатьох пам’яток житлової архітектури доби класицизму.

Флігель (№ 5). Триповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний. Вирішений у цегляному стилі. Має два архітектурно оформлені фасади, розкреслені міжповерховим гуртом і карнизом з аркатуркою, зубцями й поребриком над другим поверхом. Вуличний триосьовий фасад розчленовано міжвіконними лопатками. У стіні третього поверху прочитується первісний вінцевий аттик зі стовпчиками й центральним напівкруглим щипцем. Вікна прямокутні, оздоблені замковими каменями, профільованими підвіконними полицями й фільонками. Центральну частину семиосьового дворового фасаду підкреслено розкріповкою та вхідним отвором з високою фрамугою.

Будинок – складова садибного комплексу, що репрезентує один із варіантів житлової забудови Подолу 19 ст.

Тепер № 5 – житловий, у № 5-а містяться державні установи та офіси.

Література:

Київ: Історичний огляд. – К., 1982; Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVШ – початку ХХ століть. – К., 1999.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1447 – 1448.