Надгробок А.Н.Вітрука
Лариса Добрийвечір
Розмір зображення: 800:600 піксел
7 листопада 2008 р. Фото М.І.Жарких.
423.1.3. Могила Вітрука А. Н. (іст.).
Ліворуч від головного входу, шістнадцята у ряді.
Вітрук Андрій Никифорович [8.07.1902, с. Андрушки (тепер Попільнянський р-н, Житомирська обл.) – 3.07.1946, Москва] – Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії (1945), гвардії генерал-майор авіації. Після закінчення середньої школи працював на цукровому заводі. В Червоній армії з 1924. Закінчив Сумську артилерійську школу ім. М. Фрунзе та 2-у Борисоглібську школу льотчиків-командирів ланок (1934), Військово-повітряну академію (1941). Учасник боїв на р. Халхін-Гол (1939), походу радянських військ до Західної Білорусі (1939), радянсько-фінляндської війни 1939–40.
Учасник Великої Вітчизняної війни, з 1941 – командир 65-го штурмового авіаполку, з лютого 1944 – 10-ї гвардійської штурмової авіадивізії.
На початок 1942 підполковник А. Вітрук здійснив 21 бойовий виліт, виявивши при цьому виняткову мужність (всього 45 бойових вильотів). Брав участь у боях за Москву, визволенні Києва. 1944 врятував життя президенту Югославії, командувачу армії Й. Броз Тіто. Після війни – командир авіадивізії. Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 2-го ступеня, Кутузова 2-го ступеня, Богдана Хмельницького 2-го ступеня, Олександра Невського, Червоної Зірки.
Спочатку був похований на Аскольдовій могилі, 1957 прах перенесено до Парку Вічної Слави.
Література:
Київський військовий комісаріат, спр. 22863; Національний музей історії Великої Вітчизняної війни, спр. 256; Герои Советского Союза. – М., 1987. – Т. 1; Землянский Д. С. Высокое небо Витрука. – К., 1983; Золотые звезды Полесья: Очерки о Героях Советского Союза. – К., 1985; Освободительная миссия Советских Вооруженных Сил во ІІ мировой войне / Под ред. А. А. Гречко. – М., 1971; Руденко С. И. Крылья Победы. – М., 1976; Федоров А. Г. Авиация в битве под Москвой. – М., 1975.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 886.