Надгробок В.І.Тупікова

Лариса Добрийвечір

Розмір зображення: 800:600 піксел

7 листопада 2008 р. Фото М.І.Жарких.

423.1.28. Могила Тупікова В. І. (іст.).

Праворуч від головної алеї, дванадцята у ряді.

Тупіков Василь Іванович (13.01.1902, м. Курськ – 20.09.1941) – генерал-майор. Закінчив Тульське технічне училище, працював на залізниці, заочно вчився у Комуністичному університеті ім. Я. Свердлова (1920–21). У Червоній армії з 1922. Закінчив вищі командні курси «Постріл» (1926), Військову академію ім. М. Фрунзе (1933).

У 1935 – військовий аташе СРСР в Естонії. Згодом займав найвищі командні посади в Ленінградському та Харківському військових округах. З грудня 1940 – військовий аташе в Німеччині, був відповідальним за повернення членів радянської колонії з Німеччини до Радянського Союзу. 20 липня 1941 після приїзду в Москву звернувся з проханням відправити на фронт у діючу армію, відмовившись від подальшої дипломатичної роботи. Один з організаторів оборони Києва, начальник штабу Південно-Західного фронту.

Загинув під час виходу з оточення в районі урочища Шумейкове біля с. Дрюківщина (Лохвицький р-н, Полтавська обл.). Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (посмертно).

1944 прах перенесено до Києва і поховано у сквері біля штабу КВО на розі вулиць Чапаєва (тепер О. Гончара) та М. Коцюбинського, 1957 перепохований у Парку Вічної Слави.

Література:

МІК, довідкова картка, спомини дочки Тупікова В. І.; Музей Печерського району. Особова спр. Тупікова В. І.; Національний музей історії Великої Вітчизняної війни, довідкова картка (Тупікова В. І.); Баграмян И. Х. Город-воин на Днепре. – М., 1965; История Краснознаменного Киевского Военного округа. – К., 1979; Пашко Я. Е. Город-герой на Днепре. – К., 1969; Родимцев А. И. Гвардейцы стояли насмерть. – М., 1973; Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941–1945 гг. – К., 1967. – Т. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 890.