Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Ніна Коваленко, Олена Мокроусова, Тетяна Скібіцька

502.12. Садиба кін. 19 ст., в якій містились Оперні, музичні й драматичні курси Медведєва М. Ю., проживали Бугова Л. І., Скибицька М. М. (архіт., іст.).

Вул. Софійська, 3-б – пров. Т. Шевченка, 4.

У кін. 19 ст. садиба належала майору К. Михайлову. 1880 – 81 на його замовлення зведено двоповерховий будинок. Будівельні роботи здійснювалися під наглядом інж.-капітана І. Антонова. Споруда являла собою особняк з трьома магазинами на першому поверсі, на подвір’ї містилися малоповерхові служби. 1898 новим власником садиби став купець 1-ї гільдії Й. Розенталь, який придбав також суміжну ділянку на вул. Козиноболотній, 4 (тепер пров. Т. Шевченка, 4). У новоствореній садибі на його замовлення 1898 споруджено триповерховий прибутковий будинок на червоній лінії вул. Козиноболотної. На першому поверсі містилися квартири та чотири магазини, на верхніх – мебльовані кімнати (всього 31). Того ж року надбудовано третій поверх і частково переоформлено головний фасад будинку на вул. Софійській, 3-б. Будівництво велося під наглядом техніка-арх. А.-Ф. Краусса, який був, ймовірно, автором проекту надбудови.

Первісна композиційна структура фасаду після надбудови збереглася. На поч. 20 ст. у будинку на вул. Софійській, 3 містився готель «Антверпен».

Житловий будинок, 1881, 1898 (вул. Софійська, 3-б). На червоній лінії забудови вулиці.

Триповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, у плані Г-подібний, односекційний. Первісно мав по одній восьмикімнатній квартирі на верхніх поверхах (тепер планування змінено).

Центральну вісь симетричного фасаду виділено балконами над головним входом та невеликим аттиком. Неоренесансне декорування більш насичене пластичними деталями на третьому поверсі, де півциркульні вікна з профільованими архівольтами оздоблено рослинними рельєфами у простінках та замковими каменями з гірляндами.

Прямокутні вікна другого поверху мають прості лиштви з профільованими горизонтальними сандриками. Бічні розкріповки виділено пілястрами – модифікованими тосканськими на другому та іонічними на третьому поверхах. Віконні та дверні заповнення магазинів не збереглися.

Житловий будинок, 1898. Пров. Т. Шевченка, 4. На червоній лінії забудови провулка.

Триповерховий з мансардою, цегляний, у плані прямокутний. Планування коридорне з двобічним розташуванням приміщень. Чоловий фасад вирішено у формах, близьких до неоренесансу.

Симетричність його композиції підкреслено балконами другого і третього поверхів з ажурними металевими гратами. Центр виділено розкріповкою з пілястрами іонічного ордера та фронтоном. Перший поверх тепер значно перероблений, вітрини магазинів перетворено на вікна, декор повністю втрачено. Архітектурне оздоблення фасаду модельовано у цеглі та доповнено ліпленими орнаментальними вставками, дуже дрібними за рисунком і масштабом. Похилу стіну мансарди облицьовано великою об’ємною бляшаною лускою, що надає завершенню споруди пластичної виразності.

В інтер’єрі збереглися карнизні гурти в падугах та простого рисунка розетки стель.

Садиба – зразок типової об’ємно-просторової композиції житлової забудови кін. 19 ст.

1911 – 12 в будинку на вул. Софійській, 3-б містились Оперні, музичні й драматичні курси Медведєва Михайла Юхимовича (справж. – Бернштейн; 1852 – 1925) – оперного співака, професора Київського музичного училища (1905 – 12), який проживав за цією адресою. Викладав спів, вів оперний і режисерський класи. Раніше мешкав на сучасній вул. Заньковецької, 8 (будинок не зберігся). З 1912 працював у Саратовській консерваторії.

У 1910-х рр. в будинку мешкала Скибицька Марина Михайлівна (1884 – 1943) – оперна співачка (меццо-сопрано). 1907 – 08, 1912 – 26 (з перервами) – солістка київської опери. Дружина М. Медведєва. Виконувала провідні ролі в операх вітчизняних та зарубіжних композиторів, народні українські пісні, романси. Раніше жила на сучасній вул. Заньковецької, 8.

У 1920-х рр. в квартирі № 5 жила Бугова Лія Ісааківна (1900 – 81) – драматична актриса, народна артистка УРСР (з 1946). Сценічну діяльність розпочала 1920 у Вінниці. 1922 – 29 виступала в Києві у складі єврейських (мовою ідиш) театральних колективів: театрі «Кунствінкл» та Київському державному єврейському театрі. Пізніше – актриса пересувних театрів, Одеського державного єврейського театру (1933 – 39), Одеського російського драматичного театру ім. А. Іванова (1939 – 41, з 1945). До її репертуару входили, зокрема, ролі у спектаклях за творами Шолом-Алейхема: Рохеле («Любов Стемпеню»), Цейтл («Тев’є-молочник»).

Тепер у будинках на вул. Софійській, 3 і у пров. Т. Шевченка, 4 – офіси.

Література:

ДАК, ф. 143, оп. 2, спр. 1950; ф. 163, оп. 58, спр. 207; ДАКО, ф. Р-768, оп. 1, спр. 431; Лисенко I. М. Словник співаків України. – К., 1997; Майстри української радянської сцени: Довідник. – К. 1962.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1459 – 1460.