2003 р. Звід пам’яток Києва

Віра Панашенко, Дмитро Степовик

424.3. Пам’ятник князю Володимиру, 1853 (мист.).

На нижній (штучній) терасі Володимирської гірки.

Автори – скульптори В. Демут-Малиновський і П. Клодт, арх. О. Тон. Вис. скульптури – 4,5 м, постаменту – 16,0 м, стилобата – 1,8 м.

Ідея спорудження пам’ятника виникла на поч. 19 ст. серед громадськості Києва. Кошти на нього збирали багато років. Бронзову постать князя відлили 1853 в Санкт-Петербурзі, чавунні плити п’єдесталу виготовлено 1851 на Лучненському заводі в Калузькому пов. коштом купця Новикова. Відкриття пам’ятника відбулося 30 вересня 1859.

Володимир Великий (хресне ім’я Василій; бл. 950–1015) – великий князь київський, державний діяч Київської Русі-України. Син київського князя Святослава Ігоревича, батько Ярослава Мудрого. 969–78 – новгородський князь. 978, перемігши свого брата Ярополка, став князем у Києві. Бл. 988 провів адміністративну реформу, замінивши місцеву племінну знать своїми синами-посадниками, тим самим перетворивши Київську Русь на об’єднану державу з міцною системою державної влади на місцях, усталеними кордонами. Піклувався про розбудову стольного града. Спорудив у Києві міську фортецю пл. бл. 10 га – «Місто Володимира». Почав ставити укріплені порубіжні міста для боротьби з постійними нападами печенігів з півдня. Провів судову реформу, дбаючи про «Устав земляний», що регулював відносини у суспільстві, пристосування до умов часу кодексу звичаєвого права – «Закону Руського».

988–89 Володимир Святославич запровадив християнську віру як єдину державну релігію. Християнство з його обрядовою системою і централізованою ієрархічною організацією сприяло об’єднанню давньоруських земель, зближенню Русі-України з Візантією, а відтак і з іншими країнами Європи.

Християнізація позитивно вплинула на економічне, політичне та культурне життя держави. З прийняттям нової віри князь Володимир побудував перший у Києві мурований храм – соборну (кафедральну) Десятинну церкву (989–996) і при ній школу. Після смерті канонізований як святий у категорії рівноапостольного. Був похований у Десятинній церкві (зруйнована 1240 монголо-татарами).

Бронзову постать князя Володимира встановлено на восьмигранному чавунному постаменті у вигляді каплиці у псевдовізантійському стилі і п’ятиступінчастому стилобаті з чавунних плит. Володимир зображений у парадному князівському плащі, з хрестом у правій руці й облямованій хутром шапці в лівій. Скульптура велично підноситься на горі, що здіймається на 70 м над рівнем Дніпра. Натхненне обличчя князя сповнене почуттям переживання урочистої події – хрещення киян. Хрест є опорою для постаті й виконує важливу роль в її композиційній рівновазі. Водночас це символ християнської віри як опори Володимира у його державній політиці.

На чоловому боці постаменту поміщено бронзовий барельєф з багатофігурною композицією: сценою хрещення киян. У горішній частині постаменту – медальйони, гірлянди, декоративні прикраси у вигляді плетива, герб Києва із зображенням архангела Михаїла, зірка і хрест ордена св. Володимира. На протилежному боці – напис з датою спорудження. На стилобаті накладними літерами вказані автори пам’ятника, дата його відкриття та реставрації (1953), завод, на якому вилито чавунні плити та дата їх виготовлення. Сходинкоподібна, динамічна, спрямована вгору композиція пам’ятника, органічний зв’язок з довколишньою природою дає можливість оглядати його з різних боків. Ще динамічніше сприймається його силует знизу, з Володимирського узвозу, коли він у виразному ракурсі чітко вимальовується на тлі неба.

Література:

Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988; Греков Б. Д. Киевская Русь. – М., 1953; Історія українського мистецтва. – К., 1969. – Т. 4, кн. 1; Ричка В. М. За літописним рядком. – К., 1991; Рубцов Н. Н. В. П. Екимов и П. К. Клодт – выдающиеся мастера русского художественного литья. – М., 1950.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 893.