Іконостас 1640-х рр.

Ліплення застосовували в той час і в Києві, зокрема коли Петро Могила відновлював київський Софійський собор. Останнім часом було відкрито незначні залишки іконостаса, який описує Павло Алеппський, та плиту з гербом молдавських господарів, що зберігається тепер у музеї Софійського заповідника.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 148 – 149.

Новим кроком уперед було створення Петром Могилою іконостаса в Софійському соборі в Києві після вигнання уніатів (не зберігся). Позолочення іконостаса на прохання Могили виконував московський майстер Іоаким Євстихєєв. У цьому іконостасі, за словами Павла Алеппського, відчувалася тенденція до рельєфної побудови стіни, а також помітним був вплив форм ордерної архітектури. Увінчаний широким карнизом, іконостас був багато оздоблений рельєфним різьбленням. Разом з тим своєю структурою, де головну роль відігравали великі ікони деісусного ряду, він ще нагадує іконостас з церкви села Великі Грибовичі біля Львова.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 299.