Поховання Михаїла (Єрмакова В. Ф.)

Ірина Преловська

503.17. Поховання Михаїла (Єрмакова В. Ф.) 1929 (іст.).

Поблизу північного фасаду Трапезної (Теплої, або Малої Софії).

Михаїл (світське ім’я – Єрмаков Василій Федорович; 31.07.1862, Санкт-Петербург – 30.03.1929, Київ) – митрополит Київський і Галицький, патріарший екзарх всієї України. Закінчив Київське реальне училище (1881), Київську духовну семінарію (навчався в ній з п’ятого класу) і Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов’я (1883 – 87).

19 червня 1887 прийняв чернечий постриг, 29 червня того ж року висвячений на ієромонаха, призначений викладачем Київської духовної семінарії. Потім деякий час викладав в Орловській духовній семінарії та Санкт-Петербурзькій духовній академії. З 1893 – ректор Могильовської, пізніше – Волинської духовних семінарій. З 31 січня 1899 – єпископ Новгород-Сіверський, вікарій Чернігівської єпархії, з того ж року – єпископ Ковенський, з 1902 – єпископ Омський і Семипалатинський. З 1905 перебував на Гродненській єпископській кафедрі з резиденцією у м. Ковно, з 1912 – архієпископ Гродненський і Брест-Литовський. З 1915 до липня 1921 проживав у Москві в Чудовому монастирі. У 1917 – 18 брав участь у Всеросійському помісному соборі у Москві.

З 23 липня 1921 (за іншими даними – з січня) – митрополит Київський і Галицький, патріарший екзарх Російської православної церкви в Україні. Приїхав у Київ у серпні 1921 (за іншими даними – в липні), проживав у Києво-Печерській лаврі (див. ст. 489.1.10).

Головним своїм завданням на цьому етапі вважав досягнення церковної єдності в умовах утворення в країні Української православної автокефальної церкви. 19 жовтня 1921 прибув на Всеукраїнський собор УАПЦ, що відбувався у Софії Київській, однак рішуче відмовився висвятити кандидатів з числа українських священиків на єпископів. 5 лютого 1923 заарештований радянськими органами влади, які побоювались його авторитету серед віруючих, завдяки якому могли зірватися плани ДПУ з утворення обновленських груп і розколу духівництва України. До 1925 перебував в ув’язненні, пізніше – на засланні в Ташкенті. 1926 – 27 проживав у Москві без права виїзду, потім – знову на засланні на Північному Кавказі. 1927 – 28 перебував у Харкові, у грудні 1927 призначений членом Тимчасового патріаршого Святійшого Синоду, утвореного Сергієм (Страгородським). З кін. 1928 жив у Києві в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі, де 30 березня 1929 помер.

1 квітня його було поховано в склепі із зовнішнього боку Теплої, або Малої Софії за горнім місцем приділу священномученика Макарія.

Місце поховання не позначене. Існують непідтверджені відомості, що останки Михаїла (Єрмакова) було перепоховано у 1930-х рр. в іншому місці .

Література:

ЦДАВОВУ, ф. 3984, оп. І, спр. 57; Акты Святейшего Тихона, Патриарха Московского и всея Руси, позднейшие документы и переписка о каноническом преемстве высшей церковной власти. 1917 – 1943: Сб.: В 4 ч. / Сост. М. Е. Губонин. – М., 1994; Білокінь С. I. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917 – 1941 pp.).: Джерелознавче дослідження. – K., I999; Його ж. Розгром Київського єпархіального управління 1923 року // Київська старовина. – 1999. – № 1; Власовський І., проф. Нарис історії Української Православної Церкви: – К., 1998. – Т. 4, ч. 1; Мартирологія Українських Церков: В 4 т. – Торонто, 1987. – Т. 1: Українська Православна Церква: Документи, матеріали, християнський самвидав України / Ред.: О. Зінкевич, О. Воронін; Митрополит Василь Липківський (1933 – 1937). – Торонто, 1980; Перший Всеукраїнський Православний Церковний Собор УАПЦ 14 – 30 жовтня 2128 1921 p.: Док. і матеріали. – К.; Львів, 1999.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1535.