Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Потир, 1756 р.

Потир, 1756 р.

Майже в один час з М. Юревичем працював Федір Левицький. З виробів цього майстра збереглися келихи, гробниця, оправи євангелій, лампада, дискос, чарки тощо – всього тринадцять предметів. Левицький бездоганно володів усіма видами золотарської техніки. Проте більшість його речей виконана в техніці карбування. Чудовий гравер по міді, він часто під час виготовлення срібних речей користувався також штихелем. Залежно від форми виробів та способу їх оздоблення, майстер застосовував відповідні технічні прийоми. Ці обставини, між іншим, утруднюють розпізнавання речей цього майстра, але при уважному розгляді у них можна віднайти й багато характерних рис, властивих саме Левицькому. Він застосовував в орнаментальних прикрасах стрічкові мотиви, трилисник, чотирипелюсткову квітку, виділяв окремо соковиту грушу, квітковий бутон троянди, але не любив високого рельєфу.

Крім оправи, виконаної за проектом В. Маркіяновича, з таврами цього майстра виявлено в музеях три потири. За стилем і технікою виконання вони досить відмінні.

Один з них (КДІМ, № 1567) виготовлений у 1756 р. для Воздвижеиської церкви на Подолі в Києві. Потир має красиві пропорційні форми, оздоблений рослинним орнаментом і плетінкою з стрічки. Край сітки на чаші обведено вихлястим профільованим пояском. Сітку прикрашає прорізна плетінка з тонкого акантового листя, в яке вплетені два круглі медальйони з сюжетними композиціями. Яблуко на стержні оздоблене гронами соковитих плодів, квітковими бутонами, а також стрічками. Седес має конічну шестигранну форму. (с. 126 – 127)

Напис:

«1756 сей келехъ а к семужъ келеху и звезду и ложицу сооружилъ собственнымъ своимъ коштомъ надалъ доброхотно до церкви Воздвижения Киево-Подольской Петръ Дещенко из женою своею Анною за отпущение греховъ»; ( с. 168)

Срібний келих, карбований. Майстер Ф. Левицький. 1756 р. Державний історичний музей УРСР у Києві, № 1567

Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 123.