Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький,Тетяна Маніфасова

Житловий будинок, 1900 р.

(архіт.).

Вул. Жилянська, 120-а.

У ряді забудови кварталу. Споруджено як прибутковий на замовлення О. Гончарова за проектом арх. О. Хойнацького (головний будинок), інженерів М. Вишневського та О. Гілевича (чотириповерховий флігель, згодом надбудований). Архітектурну цінність становить фасадний будинок. Чотириповерховий, цегляний, у плані прямокутний, з розвиненим ризалітом з боку подвір’я і характерним бічним розміщенням проїзду.

Первісне планування квартир втрачено у зв’язку з проведенням комплексного капітального ремонту. Двомаршові сходи з майданчиками, розміщені всередині будинку, мали світловий ліхтар. Головний фасад звернений на вулицю, витримано у стилі флорентійського ренесансу, відбиває ранній період еклектизму. В основу його архітектурного образу покладено палац великого князя Володимира Олександровича на Палацовій набережній у Петербурзі (1867 – 72 рр., арх. О. Рєзанов). Для композиції характерна рівномірність, однорідність схеми, відсутність акцентів; центральна вісь значно послаблена, її ненав’язлива фіксація здійснюється парадним входом і трьома балконами. Збережено обов’язкове непарне число вікон на головному фасаді. Плоский фасад із спільним ритмічним рядом рівновеликих аркових віконних прорізів густо декоровано рустом, виконаним тиньком. Перший і третій поверхи розчленовано тягами з характерним подрібненим профілюванням. Фасад будинку органічно завершує глуха аркада, карниз на кронштейнах і парапет. Архітектурний декор доповнено ліпними розетками у простінках між вікнами третього поверху, масками левів у простінках між вікнами четвертого поверху і на кронштейнах вінцевого карниза, обрамленнями вікон у вигляді переплетеного валка. Будинок є визначною архітектурною пам’яткою межі століть.

Тепер використовується як митна установа.

ДАКО, ф. 163, оп. 41, спр. 5903.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 362.