Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2012 р. Приватник – конкурент історії?

22 Бер 2012

У Луцьку влада хоче зробити привабливим обличчя Старого міста, проте цьому дещо заважає…

Після того, як середньовічний Луцький замок став одним із переможців акції «Сім чудес України», в обласний центр Волині почало приїжджати значно більше туристів. І майже половина із них прагне побачити саме цю пам’ятку історії. Як одне з найдавніших міст України стародавній Лучеськ, якщо догляне свої пам’ятки, може стати гідним конкурентом і Львову, і Кам’янцю-Подільському в привабленні туристів, а отже, й у збільшенні інвестицій до місцевого бюджету.

Та вийшовши із замку, пофотографувавшись біля В’їзної вежі, котра стала символом Луцька й навіть зображена на 200-гривневій банкноті, туристи (а половина із них мешкає у країнах Євросоюзу) опиняються віч-на-віч із… розвалюхою. Поруч із В’їзною вежею стоїть двоповерховий житловий будинок, споруджений у кінці XVI століття. Його архітектура вказує на первісне оборонне призначення. Спеціалісти вважають, що одна зі стін, яка має товщину два (!) метри, була продовженням муру Окольного замку.

Цю споруду називають будинком Пузини за прізвищем православного луцького єпископа XVII століття, який тут мешкав. Проте будівничим і першим мешканцем був багатий лучанин Андрій Загоровський. Весь цей час дім був і залишається у приватній власності. Ним володіла відома волинська родина Гулевичів, луцький католицький єпископ Фальчевський. Остання господиня, виїжджаючи з міста, продала своє помешкання, і нині у середньовічних мурах мешкає вже аж чотири родини.

Саме факт приватної власності і став своєрідним каменем спотикання у взаєминах між мешканцями, дирекцією заповідника «Старий Луцьк» і міською радою. На думку луцького міського голови Миколи Романюка, далі не можна миритися з тим, що й лучани, і туристи бачать таке занедбане помешкання в серці заповідника. Власники споруди вимагають придбати їм чотири двокімнатні квартири, на що в міської влади немає грошей. Тарас Рабан, директор заповідника, каже, що потенційні меценати швидше готові вкласти гроші в замок чи костел, а не займатися благодійністю для завищених, як уважають, потреб приватника.

Дім Пузини є чи не найстарішим луцьким житловим будинком. За радянської влади йому надали статус пам’ятки національного значення. 2006 року, коли луцьким міським головою був Антон Кривицький, місто отримало чотири мільйони державної субвенції, було надано пристойного вигляду середньовічному замку, водночас мали намір порятувати і будинок Пузини. Закон передбачає, що власник помешкання зобов’язаний його ремонтувати. Але за останні 30 років рука будівельника до середньовічних мурів майже не торкалася. Наразі луцький міський голова Микола Романюк має намір відремонтувати фасад споруди (щоб не відлякував туристів), хоча і на це потрібні будуть дуже великі гроші.

У Старому місті, крім власне будинку Пузини, є ще чимало розвалюх. Неподалік стоїть так званий Шляхетний будинок, пам’ятка XIX століття, котрий теж у приватній власності. Підприємець, який придбав старовинну оригінальну будівлю вже в плачевному стані, планував відреставрувати її в первісному вигляді й відкрити готель. Але… розвів тільки великий смітник. У Луцьку вирішили почали з меншого: відремонтують у заповіднику дороги, виконають поточний ремонт деяких будівель. А також прокладуть дорогу і до цікавої пам’ятки вже новітньої історії Луцька – цілого замку, який спорудив місцевий скульптор Микола Головань. Його вже назвали Будинком із химерами, і він теж став місцем паломництва туристів з усього світу, котрим тут наразі доводиться долати калюжі…

Наталія Малімон

«День»