2011 р. Музей атеїзму у Луцьку: єзуїти би плакали

Олександр Котис

27 Вер 2011

Двом десяткам років незалежності України на Волині передувало 50-ліття радянської влади. Ця епоха лишила у нашому краї свій незабутній слід – архітектурний, економічний, ба, навіть психологічний. Та про окремі атрибути радянської ідеології сьогодні мало хто й згадує. Одна з таких майже забутих сторінок – тогочасна антирелігійна пропаганда, і її типові втілення – музеї атеїзму.

Був такий і в Луцьку. Партійні ідеологи вирішили бити «ворога» у нього ж в оселі – і відкрили луцький музей атеїзму у приміщенні Петропавлівського костелу, що у Старому місті. Волинський обласний музей атеїзму діяв з кінця 1980-го до середини 1991 року

Атеїзм – вчення, одразу взяте на озброєння комуністичною владою. Науковий атеїзм – особливий вид атеїзму, придуманий в 1954 році у Радянському Союзі.

«Освобождение масс от духовного гнета религии и широкое распространение среди них атеизма были обусловлены победой Октябрьской революции, ликвидировавшей господство эксплуататорских классов», – пише одна з книжок того часу.

По всій країні в людних місцях, парках, на вулицях, скверах, навчальних закладах створювалися дошки із пропаганди атеїзму і засудження релігії.

Активно діяли організації або виходили видання з такими назвами, як «Союз воинствующих безбожников» «Антирелигиозник» тощо. Багато відібраних у церкви храмів, з точки зору пропаганди та ідеології, було зручно перетворити у музеї, які б висвітлювали те саме «освобождение масс от духовного гнета религии».

У містах Союзу відкривалися (або реорганізовувалися) музеї з приблизно однаковою назвою – Музей історії релігії та атеїзму (або Музей атеїзму).

Один із таких музеїв був і в Луцьку.

Волинський «слід» єзуїтів

Коли в Європі настала епоха Реформації, католицька церква «схопилася за голову». Проте представники нової релігії впевнено крокували світом, діставшись і Волині. Кальвіністи, лютерани, соцініани швидко наповнили і без того багаторелігійні міста й села Волині. І так було по всій Європі з перемінним успіхом.

Реакція католицької церкви не забарилася. І в XVI столітті вона почала активно оновлюватися. Серед різних контракцій свою величезну роль почав відігравати орден єзуїтів, створений у Парижі Ігнатієм Лойолою.

Активну співпрацю з ним завела Річ Посполита, тож невдовзі його представники з’явилися в Луцьку. І збудували свій костел – великий ренесансний храм, який видно було ще далеко на підступах до міста.

Саме у цій величній споруді, прагнучи підкреслити несправжність релігійних ідей, й вирішили вже у 20-му столітті відкрити музей атеїзму.

Як би це не виглядало дивно, активну участь у його створенні взяв… католицький священик.

Атеїзм, що врятував храм

Під час Другої світової у костел влучило 5 авіабомб, значною мірою пошкодивши будівлю. Храм перебував в аварійному стані. Католицька громада міста хотіла самостійно відремонтувати споруду, проте їй це було не під силу.

Натомість була прийнята постанова виселити католиків з аварійного приміщення й перевести громаду в каплицю поряд з кладовищем. (Ця каплиця сьогодні – Дім скорботи на луцькому Меморіалі пам’яті).

Ішли роки, а костел ніхто не ремонтував. Треба було щось негайно вирішувати, щоб зберегти пам’ятку.

Тодішній адміністратор луцької єпархії Ян Рутковський прийняв нелегке рішення. Він почав писати владі численні звернення з проханням створити у костелі якийсь музей. Адже саме це змусило б його спершу відреставрувати.

Така практика вже мала місце, наприклад, у Литовській РСР, звідки священик повертався в Луцьк з думкою про аналогічне застосування храму.

Після численних розмов, листів, вербувань і спроб Ян Рутковський таки домігся свого. І наприкінці 1960-х була видана постанова про перетворення колишнього костелу у музей.

У 1970-1976 роках вівся активний ремонт пам’ятки. Завдяки цьому вдалося зберегти споруду в цілому, проте деякі частини костелу (а особливо підземелля) продовжували використовуватися під склад овочів, виробництво іграшок тощо.

Від самому початку створення музею ризницю займали архітектори. Очевидці розповідають, що деякі з них розбирали старовинний орган на частини, з дерева вистругували рамочки й несли на базар…

«Молодь, релігія, атеїзм»

Музей наповнили експонатами, стендами. Крім документальних і писемних матеріалів, сюди привезли макети перших людей, виготовили 5 діарам, відкрили підрозділ про історію і сучасність космонавтики.

Окрему частину експозиції музею мала зайняти колекція старовинних ікон.

Після завершення всіх приготувань, Волинський обласний музеї атеїзму було відкрито 15 грудня 1980 року.

Витяг з Буклету Волинського облуправління культури «Центр атеїстичної пропаганди»:

«…За час свого існування він став одним із науково-методичних центрів пропаганди атеїстичних знань. …Кабінет наукового атеїзму, що діє при музеї, надає допомогу, розробляє методичні рекомендації з питань організації атеїстичної пропаганди, використання її форм і методів на підприємствах, у закладах культури та школах. Тут можна отримати кваліфіковані поради по організації і оформленню музеїв, кімнат і куточків атеїзму, атеїстичних виставок, впровадженню в життя і побут трудящих радянських свят, обрядів і звичаїв, придбати новинки літератури…»

Музей складався з 10 відділів, у яких розміщувалося близько 1,5 тисячі експонатів. Стенди розповідали про історію християнства, порівнювали погляди на природничі та гуманітарні проблеми з точок зору науки і релігії, розказували про досягнення Радянського Союзу в освоєнні космосу.

Стенди мали досить промовисті назви: «Подолання релігійних пережитків у розвинутому соціалістичному суспільстві», «Молодь, релігія, атеїзм» тощо.

У музеї працював кінолекторій, в якому також читалися лекції відповідної тематики.

Найбільш помітними були експозиції, експонати і різні речові інсталяції на тему радянського атеїзму. Під куполом центральної нави храму містився великий жовтий круг із підвішеною кулею. Це був величезний маятник Фуко, фізичний принцип дії якого полягає у тому, що під дією сил розташування площини коливання маятника змінюється. Маятник Фуко вважається наочним доказом того, що Земля обертається навколо власної осі. Маятник для луцького музею атеїзму виготовили на Луцькому автомобільному заводі.

Особливу частину займали експонати на тему космонавтики. Так, відвідувачі могли оглянути макети першого штучного супутника Землі, автоматичної станції «Луна-16» (на фото), космічний комплекс «Салют-Союз-Прогрес», костюми космонавтів, тюбики з їхніми харчами та багато іншого подібного дріб’язку.

Експозиція музею не оминула й теми середньовічних тортур, на яких, як відомо, «спеціалізувався» орден ієзуїтів. Різноманітні гаки, лещата для зажимів, інструменти для перелому кісток, знаряддя для тортур різними речовинами: маска для води, лійка для заливання розпеченої смоли в горло…

Лучанка Галина Павлівна, яка часто була відвідувачкою музею, пригадує, що їй завжди впадала у вічі велика фігура пітекантропа в натуральну величину.

«А посередині залу стояв великий маятник Фуко, біля якого постійно відбувалися екскурсії. Добре, що він був великим і навколо нього могло вміститися багато людей для огляду. В музеї взагалі майже постійно в кожному розділі велися якісь екскурсії», – пригадує вона.

Жінка каже, що неправильно вважати музей «аж таким атеїстичним». Адже він розповідав і про історію релігії. Це пізніше навіть у назві закладу відобразили. «Десь із 1986-го року назву ніби змінили на «музей релігії і атеїзму». І це трохи відповідало справі. Бо не треба думати, що сам музей був аж таким атеїстичним. У музей приходили баптисти, їм влаштовувалися екскурсії, спільні засідання. А в 1990 році, коли ще музей діяв, паралельно в бічній каплиці вже проводилися католицькі служби», – розповіла вона.

Вхід до музею був безкоштовним. Регулярними відвідувачами музею були школярі, яких сюди приводили класами. Вважалося обов’язковим, аби кожен клас, принаймні раз відвідав музей атеїзму.

«На круги своя»

Загалом музей діяв близько 10 років. Рішенням Волинської обласної Ради народних депутатів від 25.06.91 №140 «Про передачу приміщення костелу Петра і Павла в користування громадян римсько-католицької церкви м. Луцька» костел передали католицькій громаді в безоплатну оренду.

Постало питання: що робити з експонатами? Відтак велику частину з них було передано до Волинського краєзнавчого музею, а колекція ікон стала основою експозиції Музею волинської ікони, відкритого у серпні 1993 року (у нове приміщення цей музей «переїхав» у 2001-му).

Девізом єзуїтів була фраза Ad maiorem Dei gloriam, – «для більшої слави Божої». Та хіба могли вгадати, що одне з величних дітищ ордену використовуватиметься на прямісінько протилежну мету?

…Існування антирелігійного музею у стінах костелу не минулося безслідно. Багато чого було втрачено. Так, у 1982 році був розібраний Великий вівтар із позолоченими скульптурами та мармуровими сходами. Пресвітерій був перероблений для розміщення величезної експозиції «Космос». Був знищений синій дашок із позолоченими зірками над бічним амвоном. З ризниці зникли портрети відомих лучан…

Сьогодні багато чого в костелі відновили. Костел належить Луцькій дієцезії римо-католицької церкви, тут регулярно проводяться богослужіння, а сама споруда є однією з найцікавіших, найвеличніших архітектурних пам’яток Старого міста, завжди відкрита для прихожан і туристів.