Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Федьковича вул.

Вулицю Бандери з вул.Пастернака з’єднує вулиця Федьковича, названа так 1946 року на честь видатного буковинського письменника та громадського діяча Юрія Федьковича (1834-1888). Від 1859-го вона називалася Цвинтарна, бо вела до Городоцького кладовища, від 1885-го була частиною вулиці Шептицьких, від 1919-го називалася Кентжинського на честь історика, багатолітнього директора закладу імені Оссолінських у Львові Войцеха Кентжинського (1838-1918), за часів німецької окупації називалася Тодґассе.

Під № 1 за Польщі була загальна змішана школа імені Конарського, від повоєнних часів – середня школа № 47 із російською мовою навчання, тепер тут середня школа № 55.

У житловому будинку № 4 за СРСР містилася пиріжкова, також тут працює магазин “Продукти”.

У житловому будинку № 7 за Польщі була перукарня Вальда, за радянських часів – опорний пункт правопорядку, тепер – фірма ремонтно-будівельних робіт “Галпан”, салон “Фабрика краси” й магазин аудіо-відео.

У будинку № 8 за радянських часів працював хлібний магазин, нині – магазини продуктів “Еколан”.

Під № 10 за СРСР був магазин “Тканини”, тепер тут – піцерія.

У будинку № 11 у 1950-х містилася перукарня, нині – аптека й сервісний центр Bosh.

Під № 12 за СРСР був овочевий магазин, тепер – магазин “Продукти”.

У будинку № 13 за радянських часів працював магазин “Лаки-фарби”, тепер тут хімчистка, магазин будівельних матеріалів та львівське спеціалізоване управління “Монтажхімзахист”.

Під № 15 за СРСР був магазин взуття, зараз тут ремонт взуття і дільничний пункт міліції.

У будинку № 17 за Польщі працювала цукерня Мазура, у 1950-х – ремонт взуття і бляхарська майстерня артілі “Побутобслуговування”, в 1960-1980-х – приймальний пункт Будинку побуту, магазин промислових товарів та магазин “Тканини”, нині – крамниця “Товари для дому” і ломбард.

Під № 19 за польських часів була годинникарська майстерня, за СРСР – магазин “Робочий одяг”, тепер – аптечний кіоск, магазин мобільних телефонів, магазин білизни й магазин косметики “Щедрик”.

За Польщі № 21 мали ательє дамських капелюхів Реннера та магазин тканин “Ніка”, за радянських часів – магазин госптоварів і посуду, зараз – магазин “Все для дому” й піцерія.

Під № 24 за Польщі був магазин кухонного посуду Манна та перукарня Кляйна, за часів СРСР – магазин “Продукти”, а тепер тут бар “Галявина”, магазини “Софія” і “Морепродукти”.

У будинку № 26 за польських часів працювала годинникарська майстерня Лібермана й ресторан Біґеляйзера, від 1950-х – ремонт взуття, від 1960-х – магазини “Галантерея” і “Трикотаж”, зараз тут розташовано аптеку й магазин мобільних телефонів “Алло”.

Під № 30 до війни був будинок гімнастичного товариства “Сокіл ІІ”, у частково перебудованій у повоєнні роки будівлі нині міститься спортивний клуб товариства “Локомотив”.

У будівлі № 34 за польських часів містилася фірма “Рокс”, від повоєнних часів – Палац культури залізничників. У травні 1999 року в цій будівлі відбувався саміт лідерів дев’яти країн Центральної та Східної Європи.

Забудова вулиці: класицизм, сецесія, польський конструктивізм 1930-х і радянський 1960-х років.

Ілько Лемко

Джерело: “Львівська газета”, 7 грудня 2007 року, № 223 (293)