Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Липова алея

Вулицю Стуса із вул.Зеленою сполучає вулиця Липова Алея, названа так 1936 року. Саму липову алею посадив дідич фільварку Снопків 1912 року на честь походу військ Наполеона на Москву. Із цим походом патріотично налаштовані поляки пов’язували відродження своєї держави. Фільварок Снопків, який був розташований на південний схід від теперішнього стадіону “Україна”, зник у післявоєнні часи. Залишки комплексу Школи сільського господарства остаточно знищили на межі 1970-1980-х років, тепер на цьому місці навпроти входу до обласної дитячої спецлікарні (вулиця Дністерська, 27) – автостоянка.

Під № 5 – стадіон “Україна”, збудований 1963 року, до 1991-го він називався “Дружба”. У 1950-х на цьому місці ще працювали численні цегельні. Перші мітинги національно-демократичних сил у Львові у 1988-1989 роках проводили на цьому стадіоні, бо він був тоді єдиним місцем, яке радянська влада визначила для масових заходів. Від початку 1990-х на стадіоні “Україна” функціонував найбільший у Львові промтоварний ринок. Із 2001-го його перенесли за межі стадіону на колишнє тренувальне футбольне поле. Від 2005-го тут триває будівництво модерного критого промтоварного ринку. Стадіон реконструювали 2003 року під європейські стандарти, таким чином кількість місць для сидіння на ньому з 41 тисячі скоротилася до 25 тисяч. Від початку 1960-х на місці колишніх глиняних кар’єрів і цегелень між вулицями Липова Алея, Зелена, Стуса та Кримською заклали парк “Дружба”, який у часи української незалежності перейменували на “Снопківський”.

У п’ятиповерховому житловому будинку 1960-х № 9 за радянських часів був прокатний пункт.

Під № 15 за СРСР була майстерня Музичного товариства, нині тут склади.

Забудова вулиці – в стилі радянського конструктивізму 1960-1970-х років.

Перпендикулярно до Липової Алеї простягається невеличка вулиця Меблярська, яка виходить на вул.Зелену. Вона має цю назву з 1946-го, до того називалася Ляуда.

Забудова здебільшого радянського періоду: триповерхові житлові будинки кінця 1950-х – початку 1960-х років, чотири-п’ятиповерхові 1960-х, збереглася одноповерхова забудова 1930-х.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 7 вересня 2007 року, № 158 (228)