Ніжинська вул.

Від Личаківської до вулиці Чернечої Гори догори прямує вулиця Ніжинська, названа так 1945 року. Із 1871-го різні її частини називалися На Дебрах, Пісковою і Паулінів.

Під № 10 на початку ХХІ століття облаштували магазин спортивного спорядження “Команчеро”. Поряд із будівлями у стилі віденського класицизму й особняками першої половини ХХ століття є пізніші забудови.

Багатоквартирний будинок № 12 завершено 2005-го, того ж року завершили будинок № 27.

Під № № 9, 14 і 16-а – п’ятиповерхові будівлі 90-х років ХХ століття.

П’ятиповерхівки № 31-а і № 33 – типові “хрущовки” початку 1960-х. Наприкінці вулиці на перетині зі Стрілецькою ще до початку 1970-х років стояла циганська хата з підсобним господарством.

Майже від початку вул.Ніжинської в бік вул.Мучної простягається вулиця Воробкевича, яка отримала свою назву 1992 року на честь львівського композитора та письменника Сидора Воробкевича (1836-1903). Із 1904-го була частиною Круп’ярської, з 1933-го називалася Орлят, 1945-го – Молодіжна, а з 1946-го – Молодої Гвардії на честь радянської підпільної молодіжної організації, яка діяла на Донбасі під час Другої світової війни.

Поряд з особняковою архітектурою тут є дві сучасні багатоквартирні дев’ятиповерхівки 1990-х років (№ № 2 і 4), а також “хрущовка” 1960-х (№ 24).

Вул.Ніжинську з вул.Личаківською сполучає вулиця Рєпіна. Названо так 1944 року на честь видатного російського живописця Ільї Рєпіна (1844-1930). З 1908 року вулиця називалася Здорова, вочевидь, на честь того, що тут на розі з Личаківською збудували санаторій Червоного Хреста, 1913 року її перейменували на Бджолину, з 1933-го вона почала називатися Реваковича, а під час німецької окупації – Романґассе. Вулицю забудовано у конструктивістському стилі.

Колишній санаторій Червоного Хреста (№ 1) нині є шпиталем прикордонної служби, а навпроти, під № 3, розташовані військові склади.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 6 квітня 2007 року, № 61 (1112)