Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2010 р. Концесія для замків: порятунок чи привласнення?

Наталія Єфіменко

Дата: 28.02.2010

Те, що наші замки та палаци мають бути гордістю України, а не соромом перед минулими і майбутніми поколіннями за те, що ми їх не зуміли вберегти, не викликає сумніву. Концесія – один із виходів з ситуації, оскільки закон прописує, що об’єкт залишається у державній власності. Утім тут є одне але…

Розмови про передачу українських замків та палаців у концесію тривали роками. Можновладці, музейники сперечались, які саме об’єкти можна передати до управління приватним особам чи компаніям, а які варто залишити у повному підпорядкуванні держави. Чергового імпульсу цим розмовам надала постанова Кабінету міністрів України № 1338 від 21 листопада 2007 р. «Про внесення змін до Переліку об’єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію», яку підписав тодішній прем’єр-міністр, а нині новообраний президент України, Віктор Янукович.

До переліку додали три об’єкти – пам’ятки національного значення розташовані на території Львівщини: замок 1484 року у с. Свірж Перемишлянського району (належить ЛОО Спілка архітекторів України), замок XVI-XVII ст. у Старому Селі Пустомитівського району (на балансі Львівської ОДА), палац XIX ст. у селі Тартаків Сокальського району(на балансі Львівської ОДА).

Постанова здійняла хвилю протестних заяв. Зокрема з боку Спілки архітекторів та головного «охоронця» замків України, директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького. Він наголошував, що коли йтиметься про концесію Свірзького замку, то звертатиметься до суду, щоб скасувати таке рішення, бо насправді ця постанова – «це елементарне рейдерство скероване на те, щоб привласнити цю пам’ятку і конкурси проводитимуться виключно під одного концесіонера».

Директор галереї наголошував, що чиновники із Львівської ОДА лобіювали прийняття такого рішення КМУ щодо цих об’єктів. Посадовці ж наголошували, що в адміністрацію неодноразово звертались потенційні інвестори щодо оренди згаданих об’єктів, і, оскільки держава не має коштів на їх відновлення, то найкраще їх передати у концесію.

Перша концесія – палац у Тартакові

Перший договір концесії – палацу в Тартакові було підписано за кілька років після ухвалення постанови – 3 лютого цього року. На конкурс передачі палацу в концесію, який було оголошено в липні цього року, зголосився лише один претендент – ФОП «Новосад» (Волинська область, займається реконструкцією пам’яток архітектури та будівництвом), з яким і було підписано договір.

Зважаючи на економічну кризу, стан об’єкту, який пережив дві пожежі (за розповідями мешканців села, палац кілька років тому підпалив один із підприємців, який хотів взяти його в оренду, проте не отримав такого права), відсутність даху, наявність одного претендента подиву не викликає.

Якщо говорити про умови договору, то зазначимо, що жодна зі сторін, не захотіла повністю розкривати його деталі. Від різних коментаторів ZAXID.NET отримало інформацію щодо наступних пунктів договору. Об’єкт залишається у державній власності, палац передано в концесію на 49 років. Після цього строку палац мають повернути у користування держави, його, в подальшому, можуть виставити на приватизацію із першочерговим правом приватизації концесіонером чи, за умови виконання всіх умов договору, продовжити договір концесії.

Концесіонер – ФОП «Новосад» в особі Ігоря Новосада, зобов’язується розробити відповідну документацію щодо виведення палацу з аварійного стану протягом трьох років, відновити його (зокрема відновити водовідведення) максимально наближено до автентичного вигляду, та ввести в експлуатацію протягом 10 років. Договором передбачено створення на базі палацу та парку навколо нього музейно-відпочинкового комплексу.

Концесіонер платитиме концесійні платежі державі з моменту введення палацу в експлуатацію. У палаці має функціонувати музейний комплекс, концесіонер може збудувати на території, де зараз знаходяться допоміжні приміщення палацу, готель, ресторан. Для ведення діяльності концесіонеру нададуть в оренду земельну ділянку навколо палацу – парк, який є пам’яткою садово-паркового мистецтва.

Ділянка надається в оренду на час дії концесійного договору. Відповідно, концесіонер має укласти договір користування пам’яткою садово-паркової архітектури. Парк перебуває на балансі сільської ради. Як запевнив сільський голова Тартакова Степан Орловський, місцева громада готова йти на поступки концесіонеру і надати земельну ділянку в оренду безоплатно до моменту введення палацу в експлуатацію, оскільки в майбутньому мешканці Тартакова розраховують на те, що підприємець створить для них робочі місця.

Скільки саме планує вкласти концесіонер коштів у цей об’єкт, невідомо. Сам Ігор Новосад зазначає, що зрозуміти об’єми капіталовкладень можна буде лише після оцінки технічного стану палацу. Раніше, у коментарях ZAXID.NET начальник відділу охорони культурної спадщини Львівської ОДА Василь Іванівський зазначив, що на цей об’єкт треба витратити 100 млн грн. І. Новосад зауважує, що планує залучати до відновлення палацу не лише свої кошти, а й кошти меценатів та державне фінансування. «Що не заборонено законом «Про концесію»1999 року», – коментує В. Івановський.

Зважаючи на зобов’язання концесіонера, напрошується запитання – а для чого це все йому потрібно? Сам І. Новосад пояснює свої дії двома мотивами – він, як реставратор, завжди мріяв відновити якусь пам’ятку та, зважаючи на те, що він родом з Сокальського району, зупинився на цьому палаці. Попри те, що в договорі обумовлено використання палацу як музейно-відпочинкового комплексу, концесіонер не дає чіткого визначення, що ми в кінцевому результаті побачимо у Тартакові. Хоча І. Новосад обіцяє, що відновить палац в його первісному вигляді, для цього він вже подав заявки в низку архівів, аби отримати необхідну інформацію про об’єкт.

Сумний досвід – палац Лянцкоронських

Втім, пишучи про концесію замків та палаців, неможливо не згадати сумного досвіду продажу палацу Лянцкоронських у містечку Роздолі (Старий Розділ) на Львівщині, який був філією моршинського санаторію. Тоді, Борис Возницький у численних коментарях зазначав, що палац придбав київський бізнесмен Денис Кирилов за 460 тис. грн, а вивіз звідти рельєфів та античних скульптур на більше як 5 млн євро.

«Винних, як завжди, не покарано, цей випадок – не виняток. Палац руйнується. Місяць тому я їздив у Старий Розділ. Охоронці розповіли, що їм вже три місяці ніхто не платить і вони перестануть виходити на роботу. Палац купили, щоб розпродати», – розповів директор галереї мистецтв. Прикро, що читати у Вікіпедії про Розділ в частині інформації про палац, що «Рештки експонатів та предметів інтер’єру, які залишилися після радянського періоду було вивезено невідомими особами в невідомому напрямку за часів незалежності України».

Наскільки відомо, зараз палац Лянцкоронських перепродано. Кому? Чиновники відповіді не знають. Палац руйнується, на вході до парку (площею понад 10 га), який не був об’єктом продажу, оскільки належить місцевій громаді, висить табличка – “Вхід заборонено. Приватна власність”.

«Приватна структура повністю зруйнувала палац», – констатує начальник головного управління містобудування, архітектури та просторового розвитку Львівської ОДА Степан Лукашик. Водночас він виступає за передачу таких об’єктів, як палац в Тартакові чи замок в Старому Селі у концесію, оскільки вони практично зруйновані. За передачу палаців у концесію виступає і директор Львівської галереї мистецтв. Він говорить, що задоволений якістю робіт, які проводить концесіонер на інших об’єктах.

Хоча перший заступник голови Львівської обласної ради Роман Ілик зазначає, що від виконавця робіт у монастирі в Лаврові Старосамбірського району, а це також компанія нашого інвестора, він не очікує нічого доброго.

На захист передачі палацу Тартакова у концесію Б. Возницький говорить: «Якщо за палац у Тартакові не взятися зараз, він за кілька років зруйнується сам. Щодо Свіржа, то я категорично проти концесії. У нас і так залишилось мало замків, а він, якщо порівнювати із іншими, у чудовому стані. Крім того, йдеться про величезну територію навколо замку – 22 га. Це чудова рекреаційна зона».

Спілка архітекторів, яка раніше виступала проти передачі замку в концесію, тепер готова до підписання договору, але на їх умовах. «Ми не проти концесії, але спільної із нами. Це добре і для майбутнього концесіонера. Бо ми там проводитимемо зустрічі архітекторів» – голова львівського обласного відділення Спілки архітекторів України Олександр Ярема.

Те, що наші замки та палаци повинні бути гордістю України, а не соромом перед минулими і майбутніми поколіннями, за те, що ми їх не зуміли вберегти, не викликає сумніву. Концесія – один із виходів з ситуації, оскільки закон прописує, що об’єкт залишається у державній власності. Утім, тут є одне але.

Як зазначив у коментарі ZAXID.NET голова ради Львівської обласної організації «Українського товариства охорони пам’яток історичної культури» Андрій Салюк щодо передачі пам’яток у концесію: «Як би українці дотримувались норм законодавства, як німці чи поляки».