Поселення середньовічне

О.В. Лисенко, І.Б. Тесленко

На лівому березі річки Ай-Лія (Кара-Узень), розвинене середньовіччя. Розташовано приблизно в 1,2 км до південного сходу від села Малий Маяк, на березі моря, між мисами Камиш-Бурун («Маячний») і Карабах-Бурун, на висоті до 60 м над рівнем моря, на лівому березі річки Ай-Лія (Ла-Ілля, Кара-Узень), на крутому східному (прибережному) схилі хребта, що відділяє тіснину річки Ай-Лія від балки Цикурнин-Дере, біля північної межі території дитячого оздоровчого табору «Кастель» (мал. 1:8).

Пам’ятник виявлений у 1947 р. Бахчисарайським гірським загоном (кер. Є.В. Веймарн) Тавро-Скіфської експедиції ІІМК АН СРСР і ДММ ім. О.С. Пушкіна [Веймарн, 1947, с. 52–53; 1947а, л. 23]. В 1969 р. в рамках робіт Південнобережного загону (кер. О.І. Домбровський) Відділу античної та середньовічної археології Криму Інституту археології АН УРСР об’єкт оглянув співробітник Ялтинського краєзнавчого музею Ю.М. Скобелєв [Скобелєв, 1969, с. 3]. У 2005 р. дослідження поселення (шурфування) здійснювалось Алуштинським загоном (кер. О.В. Лисенко) Гірсько-Кримської експедиції Кримської філії Інституту археології НАНУ [Лисенко, Тесленко, 2006, с. 34–44, 124–157, мал. 114–152].

Поселення (загальна площа – близько 2,6 га) складалося із садиб (складені з каменю на глині), розташованих по бортах балки на значній відстані одна від одної, храму і, видимо, некрополя. Потужність культурних відкладень – до 3,7 м.

Значна частина археологічних об’єктів комплексу знищена в 70–80-х рр. ХХ ст. в результаті масштабних земляних робіт, пов’язаних із будівництвом та благоустроєм піонертабору «Кастель», а також на початку XXI ст. в процесі освоєння території під рекреаційну забудову приватними та юридичними особами. Серед знахідок переважають уламки піфосів, амфор, кухонних і харчових посудин місцевого виробництва, фрагменти імпортних поливних білоглиняних посудин, амфор і виробів зі скла. Віднайдено, також, свинцеве грузило та крицю. Фауністичний матеріал представлений кістками свійських тварин, дичини, риб і стулками морських молюсків. За артефактами об’єкт датується сер. IX – сер. X ст.

Аналіз знахідок дозволяє зробити висновок, що мешканці поселення вели комплексне господарство (виноградарство і виноробство, скотарство, полювання, морський промисел). Велася пряма або опосередкована торгівля з південним берегом Чорного моря. Тут також було налагоджено кустарне залізоробне виробництво.

Матеріали досліджень зберігаються в Кримської філії Інституту археології НАНУ і Алуштинській філії Кримського республіканського краєзнавчого музею.

Література:

Веймарн Е.В. Отчет о работах Бахчисарайского горного отряда Тавроскифской экспедиции – Симферополь, 1947. – Архив Крымского филиала Института археологии НАНУ. – Инв. А – № 1. – Папка 1.

Лысенко А.В., Тесленко И.Б. Отчет о разведках на территории Алуштинского горсовета в 2005 г. – Симферополь, 2006. – Архив Крымского филиала Института археологии НАНУ. – Инв. № 1066 – Папка 1413.

Скобелев Ю.Н. Археологическая разведка средневековых поселений в окрестностях посёлка Малый Маяк Алуштинского района в 1969 г. // Отчет об археологических исследованиях на ЮБК с 1965 по 1969 гг. – Симферополь, 1969. – Архив Крымского филиала Института археологии НАНУ. – Инв. № 547. – Папка 911. – С. 1–45.

Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 588.