Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Виробничий центр

О.В. Лисенко, І.Б. Тесленко

На схилі г. Парагільмен, римський час Об’єкт розташований за 0,4 км до півночі від північної окраїни с. Малий Маяк, у безпосередній близькості від шосе Алушта – Ялта, на східному схилі гори Парагільмен, у верхній частині правого борту річки Ай-Лія (Кара-Узень), на висоті близько 300 м над рівнем моря, за 1,9 км від берега моря (мал. 1).

Пам’ятник виявлений (у зрізі бровки будівельного котловану) та обстежений у 2001 р. Алуштинським загоном Гірсько-Кримської експедиції Кримської філії Інституту археології НАНУ (кер. І.Б. Тесленко) [Тесленко, Лисенко, 2002, с. 249-251].

Об’єкт являє собою одне або кілька теплотехнічних споруджень і культурні нашарування, пов’язані з їх облаштуванням, функціонуванням і руйнуванням (загальна потужність відкладень – не менше 0,4-1,1 м, площа – не менше 0,001 га). Зафіксовано залишки печі, що залягають на глибині 0,5-1,7 м від сучасної денної поверхні (перекриті шаром деляпсія (тіло зсуву) потужністю 0,25-0,60 м). Піч одноярусна, округлої в плані форми, частково врізана до схилу. Характер перекриття склепіння не зрозумілий. Челюсті печі, ймовірно, були повернуті на схід або північний схід. Зовнішній діаметр спорудження – близько 3,2 м. Стінки (завтовшки 0,60-0,75 м) складені з каменю різного розміру (верхньоюрський вапняк), збереглися на висоту до 0,6 м (4 ряди мурування). Мурування двошарове, зсередини оформлено лицьовою поверхнею, а зовнішній його бік сформований безладним накиданням каменю.

В субструкції стін помітне вапно, що або утворилося «на місці» під впливом високої температури, або використовувалось як зв’язувальний розчин.

Внутрішній діаметр печі – не менше 1,45 м. Під (вимощення з уламків кераміки, покрите шаром глини) залягає на поверхні материка (таврійський фліш). Із зовнішнього боку спорудження видні відкладення, які примикають582 до нього і містять частки вапна та прожареної до цегляно-червоного кольору глини, що утворилися, можливо, в процесі функціонування печі. В нижній частині її заповнення залягав шар чорного попелу (сажа?). Зверху його перекривав шар руйнування північно-східної частини стін. Видно, при руйнуванні конструкція завалилась на південний захід. Імовірно, піч використовувалася в якомусь виробництві. Однак значної кількості його відходів або продуктів під час огляду не виявлено. Знайдено лише уламок ошлакованого предмета (деформована ручка посудини?), покритого склоподібною масою темно-зеленого кольору.

Пам’ятник частково зруйнований під час спорудження будівельного котловану. Можливо, пов’язані з ним культурні нашарування порушені при прокладанні шосе. Серед знахідок переважають амфори (в тому числі рожевоглиняна з воронкоподібною шийкою (тип 90 за І.Б. Зеєст) та світлоглиняна типу «D» (за Д.Б. Шеловим)), зустрінуті ліпні посудини та біконічне пряслице. За артефактами пам’ятник датується II-III – IV ст.

Матеріали досліджень зберігаються в Кримської філії Інституту археології НАНУ та Алуштинській філії Кримського республіканського краєзнавчого музею.

Література:

Тесленко И.Б., Лысенко А.В. Археологические разведки в Горном Крыму // Археологічні відкриття в Україні. 2000–2001 рр. – К., 2002. – С. 249–251.

Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 581 – 582.