2017 р. Звід пам’яток України
Віктор Шевченко
Розмір зображення: 800:596 піксел
Будівля міської управи, 1904 (архіт., іст.). Пл. Миру, 4. Розміщена в центрі історичної частини міста, в західній частині колишньої торгової площі, утвореної перехрестям чотирьох вулиць.
Будівля міської ратуші (або міської управи) зведена у 1978 (?!) вже не відповідала вимогам часу. У 1896 її вирішили знести, а на цьому місці збудувати нову, на розширеній території. З 12 проектів майбутньої споруди обрали проект архітектора Яноша Бубли, за виготовлення якого та інші роботи населення міста зібрало 2.800 крон винагороди. Нове будівництво було розпочато 16 липня 1903, закінчено 8 травня 1904, керували ним сам Я. Бубла й інженер Густав Бернович. У 1941, внаслідок добудови, праве крило будівлі ратуші було видовжене та отримало додатково 8 вікон, а її тильний ріг збільшився до трьох поверхів.
Споруда і, зокрема, її вежа мають характерний силует. Будинок, в архітектурному стилі якого поєднані сецесія і неоготика – триповерховий, цегляний, тинькований, в плані складної конфігурації, зі скатним черепичним дахом. По центру вуличного фасаду виступає ризаліт з шатровим дахом, фланкований двома восьмигранними еркерами з гостроверхими шпилями. На консолях еркерів розміщені картуші із зображенням св. Мартина.
До ризаліту на осі проїзду примикає висока квадратна в плані вежа, яка акцентує споруду й міститься на потужних підпорах у вигляді стрілчастих рустованих арок. Рустовкою виділені також ребра вежі, що вгорі переходять у фіали. Над аркою проїзду вежі знаходиться балкон, з якого виголошувались промови. Над видовженим віконним прорізом містяться куранти (0,70 х 0,60 х 0,75 м), виготовлені у 1904 і встановлені за проектом Йожефа Шовінського. Стояки курантів, як і частина механізмів, що піддаються тертю, виготовлені з литої сталі, а стрілки – із заліза. Всередині знаходяться три механізми, які забезпечують роботу всього годинника. Важливими складовими курантів є 9 валиків, 3 залізні троси, 3 великі грузила, 2 дзвони. Над овальною кімнатою з механізмом годинника розташована дзвіниця з балюстрадами в арочних прорізах. Вежа завершується шоломоподібним дахом з ліхтариком, увінчаним шпилем.
Бокові крила головного фасаду по вертикалі членовані лізинами. На рівні першого поверху розміщені високі арочні прорізи з радіальною рустовкою. Вікна другого поверху – прямокутні, в обрамленнях, третього – подвійні, в ризаліті – великі арочні вікна актової зали, яка займає по висоті два поверхи.
У проїзді – хрестові склепіння; п’яти гуртів – на пристінках з різьбленими капітелями. Проїзд веде до замкненого подвір’я з двоповерховими флігелями головної споруди. Внутрішнє планування – коридорносекційне, з великим заломом в об’ємі ризаліту.
Мукачівська ратуша – оригінальний приклад середньоєвропейської цивільної провінційної архітектури рубежу віків.
У будівлі розміщувалися робочі кабінети бургомістра, радників, головного архітектора і лікаря, а також інших установ та організацій. У березні-квітні 1919 тут працював директоріум міської ради робітників, селян і червоноармійців. Після визволення Мукачева Радянською Армією у ратуші розміщувався міський комітет партії і президія міського Народного Комітету, пізніше міський і районний комітети партії, виконком міської і районної Рад депутатів і трудящих, інші установи та організації.
21 березня 1919 в Угорщині, до складу якої входило і Закарпаття, мирним шляхом перемогла соціалістична революція, і була проголошена Угорська радянська республіка. 22 березня в м. Мукачеві відбувся масовий мітинг, на якому населення вітало угорську революцію. Але влада в руках трудящих була недовго, а в результаті наступу іноземних інтервентів радянська влада в краї проіснувала лише 40 днів. У 1959 на стіні ратуші при вході встановлено меморіальну дошку з білого мармуру (0,66 х 0,57 м) з написом: «В цьому будинку з 22 березня по 26 квітня 1919 року відбувалися засідання міської Ради робітників, солдатів і селян-бідняків та її виконавчого органу – Директоріуму».
З самого початку свого створення будівля ратуші використовувалася та слугує і нині, як споруда міської управи Мукачева.
Джерела і література
Волошин О. Мукачево у старовинній листівці – Ужгород: Карпати. – 2006. – 168 с.; Історія міст і сіл УРСР. Закарпатська область. – Київ, 1969. – С. 384-385; Михалюньо В. Пам’ятка архітектури 1903 р. – ратуша в місті Мукачево. Історична довідка. – Архів УСНРПІ «Укрпроектреставрація». – Львів. – 1985; Філіппов Олексій. Під плащем Святого Мартіна (Історія герба міста Мукачево 1376-1943 рр.). Ужгород: поліграф центр «Ліра», 2012. – 68 с.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 309 – 310.