Пам’ятник князю Федору Корятовичу
Василь Олашин, Михайло Приймич
Розмір зображення: 599:668 піксел
Пам’ятник князю Корятовичу Ф., 1996 (мист.). На території Мукачівського замку. У верхньому дворику замку «Паланок», де князь мешкав зі своєю родиною, у самій високій його частині, забудованій дво- і триповерховими палатами. Автор – скульптор В.С. Олашин.
Бронзову постать Ф. Корятовича на повний зріст (2,17 х ,90 х 0,80 м) на низькому прямокутному постаменті, облицьованому чорними гранітними плитами, встановлено безпосередньо на бруківку двору. Князь зображений одягнутим в короткий, підперезаний поясом камзол, на який спадає перев’язь. Верхній одяг нагадує кирею, або кунтуш.
Його права рука тримає грамоту, а ліва владно простягнута вперед і донизу, ніби вказуючи, що саме на цій землі «Ми, господарі». Урочиста фронтальність композиції, впевнена постава князя, реалістична пластика, що ретельно відтворює риси зовнішності та узагальнено моделює деталі одягу, надають образові цілісності, внутрішньої сили.
Корятович Федір (сер. 14 ст., м. Новогрудок, Білорусія – 1414, м. Мукачево) – литовський князь з династії Гедиминовичів. Право на князювання Корятовичі отримали від свого родича вел. князя литовського Ольгерда (1345-1377). Після Кревської унії 1385 (династичного об’єднання Литви і Польщі) їх становище значно ускладнилось, особливо через централізовану владу у Литві князя Вітовта. Ф. Корятович князював у Каменці на Поділлі й добивався незалежності від кн. Вітовта, коли останній навпаки, хотів знищити подільське володіння у 1393 і виступив проти Ф. Корятовича, а захопивши, посадив його у в’язницю у Вільнюсі. Звідти Ф. Корятовичу вдалося втекти і шукати порятунку в Угорщині у короля Жігмонда (Сигізмунда Люксембурзького) (1394), з яким він був у родинних зв’язках.
За умови, що Ф. Корятович віддасть свої права на Поділля королеві, Жігмонд запропонував залишитись в Угорщині, а взамін віддав йому комітати Берег і Шариш, а 1396 у довічне володіння Мукачівську і Маковицьку домінії, якими той володів до самої смерті (1414). Шість років він був жупаном Березького комітату, водночас 1404 очолював і Сату-Марський комітат та певний час володів соляними копальнями Мараморощини.
Своєю резиденцією Ф. Корятович обрав Мукачівський замок і за роки князювання в Мукачеві (1396-1414) перетворив його у потужну середньовічну оборонну споруду. Тут зі своєю сім’єю він жив у найвищій частині замку, забудованій дво- і триповерховими палатами, а в двох нижніх дворах знаходились приміщення для сторожів і капітана.
Діяльність Ф. Корятовича в Закарпатті мала важливе економічне й політичне значення. Перекази свідчать, що з Корятовичем у Закарпаття переселилося велика кількість втікачів з Поділля, які в подальшому сприяли жвавим економічним, політичним і культурним стосункам місцевого населення з Галичиною, Поділлям та Білою Руссю. Князь Корятович всіляко боровся проти закріпачення населення, проти латинізації і мадяризації. 1412-1413 він разом з бароном Перені прогнав з Королева синів вельможі Драга, які тероризували місцеве населення і перешкоджали торгівлі.
На Чернечій горі у Мукачеві звів монастирську церкву св. Миколая, розбудував монастир у Красному Броді на Пряшівщині (нині Словаччина). Ф. Корятович користувався традиційним гербом Волині – св. Юрій вбиває списом змія. За переказами Ф. Корятович помер у 1414 і похований у соборі Мукачівського монастиря. Про нього в народі збереглася пам’ять справедливого князя. Його ім’ям названо багато вулиць у містах Закарпаття, зокрема в Мукачеві. Іменем Ф. Корятовича названа одна з центральних площ Ужгорода.
У 1922 однією з перших робіт кіностудії АВ (потім – «Barrandov») в Празі була німа художня стрічка режис. Яна Юсти-Розводи «Коріатович (Чарівний перстень Карпат)», прем’єра якої відбулася у Празі 9 листопада 1922 в присутності президента Чехословаччини Т. Масарика. Постать Ф. Корятовича вже понад 200 років знаходиться в центрі уваги дослідників і ховає в собі багато загадок, адже до цього часу немає повних історичних даних про його життя і діяльність.
Джерела і література
Гаджега В. Князь Федор Корятович и Мараморош. – Подкарпатска Русь, 7. – Ужгород, 1930, УІІІ, 1931; Троян М. В. Мукачевский замок. – Ужгород: Издательство «Карпати», 1982. – С. 14-15; Пронін Василій. Чернеча гора. – Ужгород, 1991. – С. 11; Попович М. Федор Корятович – русинський воєвода. – Пряшів, 1993; о. Пап Степан. Історія Закарпаття. Том 1. – Івано-Франківськ: Видавництво «Нова Зоря», 2001. – С. 476-485; Корятович Федор (Koriatowich Theodor). – Поп Иван. – Энциклопедия Подкарпатской Руси. – Ужгород: ПП «Повч Р.М.», 2006. – С. 224; Федака Сергій. – Ужгород: роки і люди. Хронологічний і бібліографічний довідник. – Ужгород: Поліграф центр «Ліра», 2013. – С. 116-117.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Закарпатська область. – К.: 2017 р., с. 300 – 301.