Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Церкви України: Закарпаття

Нересниця Тячівський район

Церква св. арх. Михайла. 1813. (УГКЦ)

Вперше село згадують у XIV ст. 20 липня 1648 р. єпископ Тарасович посвятив вівтар у місцевій церкві св. Іоана Хрестителя.

У 1751 р. тут була дерев’яна церква св. Іоана з двома дзвонами, прикрашена маленькими образами. У 1801 р. згадують дерев’яну церкву в Нижній Нересниці.

Існуючу нині двозрубну, тридільну церкву збудував Дмитро Гасинець у 1813 р. Іконостас вирізав Петрус Томашко в 1822 р., а ікони намалював Михайло Манкович з помічником Олександром Дуковським у 1825 р.

Про все це написано латиною на звороті “Тайної вечері”:

“1825 | Pinxit Michael Mankovits cum adjuncto | sibi Alexandro Dukovsky Parocho tunc existente | Domino R. Basilio Gribovszky sub Curator | Sculpsit cuum Petrus Tomasko. 1822 sub Curator | Alexio Michalyo. Extructa vero Eclesia hoc | 1813 Ad Parocho D. A. R. Theodora Kosztevits. mami | Dimitrii Haszinets. Expe: Comunitatis et | Adju Camera”.

Церква є чудовим зразком дерев’яної готики Потисся. Колись такі церкви з високими шпилями стояли в кожному селі над Тисою та її притоками.

На жаль, цей район зазнав чи не найбільших руйнувань релігійних споруд за роки радянської влади. Нересницька церква – єдина збережена дерев’яна церква в долині Тересви – великої притоки Тиси.

Найбагатше художньо оздоблено вхід до церкви: ґанок утворено вишукано профільованими стовпчиками та оббито фігурно вирізаними дошками, одвірки вхідних дверей пишно прикрашено рельєфним поліхромним різьбленням у вигляді “мотузки” з перев’язками та пелюстками. Пам’ятка чудово розташована на високому схилі, на тлі величної панорами Карпат. Довкола старий цвинтар з кам’яними хрестами. Після закриття Михайлівської церкви дерев’яну дзвіницю перенесли до православної дерев’яної церкви, збудованої в 1923 р.

Багато років у церкві містився етнографічний музей, а з 1991 р. її повернуто місцевій греко-католицькій громаді. Поряд збудовано нову дерев’яну дзвіницю. Інтер’єр церкви перероблено, ікони М. Манковича перемальовано.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 561 – 564.