Церква св. Петра і Павла
Розмір зображення: 586:800 піксел
Нижні Ворота (Нижні Верецьки) Воловецький район
Церква св. Петра і Павла. 1887. (УПЦ)
У 1691 р. священиком був Микита Попович. Записи на церковних книгах засвідчували, що Октоіх купив Іван Заяць, а іншим почерком записано, що купив цю книгу Яцко Попович. Трефологіон купив Стефан Комарницький до села Багноватого на Львівщині в 1661 р. Апостол купив Николай Корній з дружиною Феодосією та шістьма синами 18 травня 1709 р. за пароха ієрея Петра Митиковича. Тріод купив Андрій і Гриць з дружинами 9 січня 1708 р.
У 1733 р. згадують гарну дерев’яну церкву св. Іоана з трьома дзвонами. Наступного року граф Е. Шенборн добився права проводити в Нижніх Верецьких базар, а церкві надали привілей – отримувати з базару дохід.
У 1778 р. священик Андрій Ковордані отримував від уряду 30 форинтів і обслуговував також 21 місцевого римо-католика. Вірники скаржилися на священика, зокрема звинувачували його в тому, що з дерева старої церкви збудував собі в Мукачеві на виноградниках винарню.
У 1784 р. в Нижніх Воротах, на високому березі над Латорицею збудували дерев’яну бойківську церкву з трьома верхами і відкритою галереєю. Вона стояла до 1893 р., коли за священика Михайла Бачинського закінчили розпочате в 1860 р. на кошти графа Шенборна будівництво мурованої церкви.
Про спорудження нового кам’яного храму йшлося ще в 1839 р., коли обговорили навіть його розміри (єпископ вважав, що храм повинен бути 16 сажнів завдовжки, та місцевий префект Даніель Фрейзейзен сказав, що населення парохії і філій сягає 1145 осіб і довжина мала би бути 20 сажнів), але тодішній священик Михайло Глюдз, що вже 20 років жив у напіврозваленій хаті, запропонував спочатку збудувати фару і школу. Нову кам’яну фару збудували 1840 р.
Дерев’яну церкву, що стояла на південь від мурованої, було розібрано. Описали цю бойківську церкву Т. Легоцький (у його книзі “Монографія Березької жупи” вміщено досить фантастичний малюнок бойківської церкви), В. Щербаківський та А. Странскі. У дерев’яному храмі зберігалася цікава дерев’яна люстра в формі двоголового орла та добрий олійний живопис значних розмірів, що зображав вражаючі сцени Страшного суду. Розповідають, що бойківська церква мала великі розміри, адже дерево з неї пішло на спорудження барокової церкви в селі Нова Розтока і на будівництво хати в Нижніх Воротах.
За спогадами Михайла Синкулинця, перша церква, як розповідали, стояла на лівому березі Латориці (нині – вулиця Набережна) і її розібрали, друга стояла на місці теперішньої школи, а третя – на місці теперішньої церкви.
Про масштаби робіт при спорудженні теперішньої мурованої базиліки промовляють такі цифри: ширина фундаменту сягає від півтори до двох метрів, було завезено 800 кубометрів каміння і 100 тисяч цеглин, до турні перенесли два дзвони зі старої церкви вагою по 600 кілограмів кожен. Зі старої церкви перенесли також престіл, іконостас та інше обладнання. На іконостасі зберігся напис латиною, згідно з яким іконостас встановили в серпні 1811 р. за пароха Олександра Ковордані. Оздоблення храму проведено зусиллями священика Леґези. Освятили завершений храм у 1889 р. У 1912 р. громада замовила на ужгородській ливарні дзвін вагою 1270 кг. Два старі дзвони реквізували на початку Першої світової війни і їх замінили після війни двома новими 650-кілограмовими дзвонами. У 1943 р. місцевий парох Стефан Копик у умовах військового часу організував малювання храму, яке виконав Дмитро Мешко. Біля церкви стоїть своєрідна мурована каплиця. Церква належить православній громаді, а греко-католики правлять у фарі.
У 1998 р., на свято св. Петра і Павла на вулиці Верховинській освятили хрест на ділянці, де постане нова греко-католицька церква.
Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 313 – 315.