Церква Різдва богородиці
Розмір зображення: 800:553 піксел
Нижній Коропець. Церква Різдва пр. богородиці, 1928, 1946 р. Світлина 1998 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 666.
Дерев’яна церква Різдва богородиці 1946 р. [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 87].
Нижній Коропець
Церква Різдва пр. богородиці. 1928, 1946. (УПЦ)
Наприкінці 1920-х років частина селян Барбова перейшла в православну віру. Василь Іванович Чопей безоплатно дозволив збудувати дерев’яну церкву Св. Духа у своєму саду, а його син Юрій Чопей (1915 р. н.) згадує, що церква була каркасної конструкції з одним верхом, стіни оббили дошками, а дахи – бляхою.
Проект цієї церкви зробив В. Коломацький, а збудували її майстер Деркач родом з Латірки та Василь Калій. Куратором був Михайло Гар добей. Першим священиком став о. Опаленик, наступним – Іван Долинич.
З приходом радянської влади мурована греко-католицька церква перейшла до православних, а дерев’яну продали в Нижній Коропець для греко-католицької громади та місцевих римо-католиків у 1946 р. На новому місці, де вже стояла дерев’яна каркасна дзвіниця, церкву відбудували майстри Еміл Секереш, Йосип Бундаш та Йосип Шух за куратора Юрія Діянича. Частину дерева довелося замінити, а проміжки дерев’яного каркаса замурували цеглою і вкрили стіни штукатуркою. Церква зберегла стару форму, але маленькі главки над дахами хрещатої нави не були відновлені. До церкви перенесли мармуровий хрест, поставлений римо-католиками в 1924р., якому після приходу радянської влади загрожувало знищення. Через кілька років церква стала православною. Православну дзвіницю, що стояла ще з 1920-х років у дворі Івана та Олени Гураничів, розібрали, а дзвін, відлитий для православної громади фірмою “Акорд” на кошти Івана Мисли, перенесли до дзвіниці біля церкви.
У 1994 р. на місці дерев’яної дзвіниці збудовано муровану, в якій розміщено 4 дзвони. Інтер’єр церкви розмальовано, одноярусний іконостас з іконами доброго малювання перенесли, як розповідають, з села Домбоки.
Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 666.