2017 р. Звід пам’яток України

Віктор Вечерський

Різдва Богородиці церква, 1903 (архіт.). Мурована однобанна церква міститься в центральній частині селища на відкритій рівнинній місцевості неподалік берега р. Псьол та садиби Кондратьєвих-Суханових, від якої збереглися садибний будинок і залишки парку. У розпланувально-просторовому відношенні церква є невід’ємною складовою архітектурної композиції центру селища, єдиною його містобудівною домінантою. Вона добре проглядається з широких відкритих просторів обох берегів річки, а також у перспективах кількох вулиць.

Церква збудована в 1903 коштом сумського цукрозаводчика Д. Суханова, власника маєтку в Низах, на місці більш давньої дерев’яної церкви за проектом, здогадно, харківського єпархіального архітектора В.Нємкіна. Будівля не зазнала змін, за винятком дзвіниці, що підносилася з західного боку і верхній ярус якої був зруйнований вибухом у 1943. За радянської доби церква була закрита й використовувалася для господарських потреб, унаслідок чого втрачено мальовання іконостасу.

Будівля центрична, хрещатої структури. До основного дев’ятидільного, чотиристопного, хрещато-баневого об’єму з заходу впритул прилягає притвор. Підвищені рамена просторового хреста, перекриті коробовими склепіннями, на фасадах виявлені високими трикутними щипцями ускладнених обрисів. У міжраменнях – чотири дещо понижені приміщення. Завдяки їх зрізаним зовнішнім кутам церква має вигляд октогона, в який врізано підвищений хрещатий об’єм. Все це надає цілій будівлі більшої центричності й ротондального характеру композиції з пірамідальним наростанням мас до центральної бані. Вона має дуже монументальні форми: дванадцятигранний світловий під банник поставлено на невисокий четверик, що відповідає під купольному квадрату. У кожній грані – по одному арковому вікну. Під банник несе ребристу дванадцятигранну баню сферичних обрисів.

Простір інтер’єру строго центричний. У ньому домінує щедро освітлений підкупольний простір. Чотири масивні хрещаті пілони за допомогою підпружних арок та сферичних пандативів несуть циліндричний підбанник зі сферичною банею. Приміщення в міжраменнях перекриті три лотковими зімкнутими склепіннями з розпалубками, західний притвор – коробовим склепінням, вхідний тамбур (перший ярус дзвіниці) – зімкнутим склепінням. У притворі, що продовжує західне рамено просторового хреста, влаштовані невеликі хори, вхід на які – з дзвіниці.

Уся будівля піднята на високий цоколь. Під нею є великий підвал, перекритий склепіннями. Система фасадного декору дуже строга й логічна. Головним мотивом є ритм великих, витягнутих пропорцій аркових вікон, здвоєних і строєних на кшталт романських біфоріїв і трифоріїв. Трифорії під спільним архівольтом влаштовані в лобових гранях рамен просторового хреста, а біфорії – в понижених приміщеннях міжрамень. Вікна розділяють імпости у вигляді четвертних колонок з перехватами й „диньками". Такими ж пів колонками підкреслені кути архітектурних форм і простінки під банника. Стіни вивершує розвинений карниз, під яким проходить неширокий фриз поребрика й городків.

Щипці, що вінчають рамена просторового хреста, декоровані ступінчастим зубчастим карнизом. На західному фасаді – перспективний портал, в дусі романо-візантійського зодчества. Усі декоративні елементи й форми з використанням мотивів романського й готичного стилів набрані з лекальної і фасонної цегли.

В інтер’єрі декор зводиться до профільованих гуртів, що підкреслюють опорні конструкції – пілони й арки. Зберігся первісний різьблений із сірого мармуру іконостас і такі самі два кіота – високохудожні зразки церковного декоративно-прикладного мистецтва поч. 20 ст.

Церква збудована з темно-червоної, дуже міцної цегли на цементному розчині з розшивкою швів. Фасади ніколи не тинькувалися й не фарбувалися. В інтер’єрі стіни потиньковано й пофарбовано у світло-кремовий колір. Нижня частина стін була обличкована плитами з чорного мармуру (не збереглися). Збереглася підлога, викладена різнобарвними керамічними плитами. На всіх вікнах – ковані залізні грати художньої роботи. До 1990-х рр. збереглися первісні дерев’яні двері з дуже вишуканими за рисунком кованими металевими завісами. Дахи й баня по дерев’яних кроквах і кружалах, укриті покрівельною сталлю.

Церква Різдва Богородиці в Низах є рідкісним зразком церковної будівлі, оскільки в ній синтезовано два архітектурні типи храму: ротондального і хрещато-баневого. Це витвір пізнього етапу розвитку історизму, в якому органічно поєднано вихідну композиційну схему «російсько-візантійської» церкви з формами дев’ятидільного соборного храму, традиційного для Слобожанщини. Майстри, котрі зводили цю церкву, віртуозно володіли технікою цегляного мурування, повною мірою використавши виразні можливості фасонної і лекальної цегли при загальній стриманості декору. Церква в Низах з 1988 є пам’яткою архітектури місцевого значення з охоронним № 115-См.

[Літератури не виявлено.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1187 – 1188.