Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Церкви України: Закарпаття

Олександрівка (Шандрово) Хустський район

Церква св. матері Параскеви. XV ст., 1753.

В Олександрівці стоїть ще одна дерев’яна церква із знаменитої готичної четвірки (до 1994 р. – п’ятірки) Хустщини. Загальною композицією об’ємів церква подібна до храмів у Данилові, Крайникові та Сокирниці, але водночас має свої неповторні особливості.

Форми храму не підкорені вертикалізму, знайдено рівновагу між вертикальною лінією вежі зі шпилем та горизонтальними лініями нави й вівтаря. Споруда розважливо увінчує широку поверхню пагорба і вимальовується чітким силуетом на тлі невисоких гір. Сільських хат майже не видно, новобудови не вносять дисонансу в патріархальну картину, незмінну вже кілька століть. Церква двозрубна, тридільна, з видимим нахилом стін до середини. Дубові зруби встановлено на потужних підвалинах довжиною 9,2 м та перетином 34: 65 см. Опасання обіймає всі зруби. Вежа-дзвіниця каркасної конструкції з чотирма фіалами біля оснування шпиля височіє над західним зрубом. На головному фасаді – відкритий (на відміну від інших готичних церков) ґанок з арковою галереєю.

В Олександрівському храмі збережено багатий настінний розпис, виконаний у 1779 р. майстром Стефаном Теребельським, та малювання народних майстрів. Цей розпис найповніший і найліпше збережений серед подібних розписів. Колись бабинець з плоскою стелею від нави з високим коробовим склепінням відділяла зрубна стіна з дверним отвором. У середині XIX ст. цю стіну прорізали. Вівтар, перекритий коробовим склепінням, відгороджено чотирирядним іконостасом.

У 1751 р. так описано церкву: “Дерев’яна з вежею в дуже бідному стані, скоро розпадеться. Образами якось прикрашена… Свічник один дерев’яний… Книги літургічні всі належать церкві… Посвячена св. Параскевії”. Відомо, що церкву переносили в межах села.

Пам’ятку відреставровано архітектором І. Могитичем у 1969 р.

Біля церкви – дерев’яна каркасна двоярусна дзвіниця під шатровим верхом з імітацією залома.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 514 – 516.