Меморіальний комплекс (2)

Галина Кухарева, Наталія Калюжна

Меморіальний комплекс «Монумент безсмертя», 1967 (іст). На північно-східній околиці міста, біля шосе Суми-Харків.

Після розгрому нацистських військ під Сталінградом (нині Волгоград, Російська Федерація) передові частини Воронезького фронту 23 лютого 1943 визволили Охтирку, але 11 березня радянські війська знову залишили місто.

У першій половині серпня 1943 правий фланг Воронезького фронту наблизився до Охтирки, де гітлерівці утворили сильне угрупування танкових і механізованих з’єднань. Бої за визволення міста проходили з 11 по 25 серпня 1943. Остаточно Охтирку було визволено 25 серпня 1943.

24 вересня 1967 на місці, звідки почались бої за визволення міста, було відкрито меморіальний комплекс «Монумент безсмертя».

До складу комплексу входять: – Братська могила радянських воїнів, могила Мотигіна Л. С.; – Пам’ятний знак на честь частин і з’єднань 27-ї армії; – Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків; – Танк Т-34. Автори меморіалу: архіт. В. Бердник, ск. К.Годулян, В.Гречаник.

Братські могили радянських воїнів, 1941, 1943; Могила Мотигіна Л.С., Пам’ятні знаки на честь загиблих воїнів-земляків та частин і з’єднань 27 армії, 1967 (іст.). У центрі комплексу.

У трьох братських могилах поховано 237 воїнів 883-го, 884-го, 885-го стрілецьких полків, 503-го артполку 295-ї стрілецької дивізії 21-ї армії, які загинули під час оборонних боїв за місто наприкінці вересня – на початку жовтня 1941; воїни з підрозділів 309-ї та 100-ї стрілецької дивізій 40-ї армії, які загинули у лютому 1943 у боях за визволення м. Охтирка від нацистських загарбників; воїни 147-ї, 166-ї, 155-ї, 241-ї стрілецьких дивізій 27-ї армії, 115-ї стрілецької дивізії 4-ї гвардійської армії, які загинули під час боїв за визволення міста 11-25 серпня 1943 та померли від ран у 4264 ПШ, 1823 ГРЛ, 1405 ЕШ, 58ЕП, 148 МСБ, 2383 ХППШ, 116ЕП, 711ППШ. Відомі прізвища 223 загиблих. Остаточно м. Охтирка визволена 25 серпня 1943.

У 1957 останки загиблих з різних місць перенесені у братську могилу, на якій у тому ж році встановлені 11 гранітних плит на бетонних основах з прізвищами загиблих воїнів-земляків.

У 2000 та 2003 відбулось чергове поховання останків загиблих воїнів з різних місць у дві братські могили.

У одиночній могилі поховано радянського воїна Л.Мотигіна. Ліворуч перед могилами встановлено металеву меморіальну плиту /1,7 х 2,2 м/.

У 1967 ліворуч від могили на оцементованій площадці споруджено бетонну скульптуру воїна /1,5 м/. У 1974 скульптура була покрита латунню.

У тому ж році ліворуч від скульптури воїна встановлено бетонну скульптуру Матері – Вітчизни /4,0 м/ на оцементованому майданчику. У 1974 скульптура була покрита латунню.

Біля скульптури Матері-Вітчизни у 1967 встановлено бетонну стелу /14,5 х 1,2 м/, на якій закріплено 6 чавунних дощок з написом та прізвищами 76 загиблих воїнів-земляків.

Ліворуч від скульптури Матері-Вітчизни у 1967 встановлено бетонну стелу /2,5 х 2,0 м/ з 6 чавунними дошками, на яких меморіальний напис та перелік найменувань частин і з’єднань, що брали участь у визволенні м. Охтирка.

Пам’ятка бойової слави – танк Т-34 (іст).

У розгромі Охтирського угрупування нацистських військ 11 – 25 серпня 1943 велику роль відігравали радянські танкісти. Безпосередню участь в цих боях відзначилися танкові частини та з’єднання 3-го гвардійського Котельниківського танкового корпусу генерал-майора І.Вовченка, 4-го гвардійського Кантемирівського танкового корпусу генерал-майора П.Полубоярова, 5-го гвардійського Сталінградського танкового корпусу генераллейтенанта А.Кравченка та ін.

Одним з перших в місто увірвався командир танкової роти 216-го танкового батальйону 12-ї гв. танкової бригади 4-го гвардійського Кантемирівського танкового корпусу 60-ї армії капітан І.Терещук. У бою під Охтиркою його рота впродовж двох днів підбила 10 танків і САУ, 5 БТР. За мужність і відвагу, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, І.Терещук відповідно до наказу Президії Верховної Ради СРСР від 10.01.1944 удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна, 2 орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1 ст., 2 орденами Червоної Зірки, медалями.

В пам’ять про одну з видатних перемог радянських танкістів у 1943 24 вересня 1967 на залізобетонному постаменті /6,5 х 3,5 х 1,5 м/ встановлено танк Т-34, що брав участь у цих боях. На стволі баштової гармати – п’ять червоних зірок.

[Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації, ф. 393, оп. 9005, спр. 108, арк. 62-63, ф. 203, оп. 2843, спр. 510, арк. 35, оп. 2889, спр. 5, арк. 24, ф. 27А, оп. 8378, спр. 290, арк. 16, 17, 20-42, 49, 54-57, 60-63, 68-71, ф 4 А, оп. 9166, спр. 41, коробка 5619; Військово-медичний музей МО Російської Федерації. Книга поховань 4264 ЕШ, 1823 ГРЛ, 1406 ЕШ,58 ЕП,148 МСБ, 2383 ХППШ, 116 ЕП, 711 ППШ; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 103; Освобождение городов. – М., 1985. – С. 40-41; Памятники истории и культуры Украинской ССР: каталог-справочник. – К., 1987. – С. 457; Колодяжний І. Монумент безсмертя / І. Колодяжний // Прапор перемоги. – 1967. – 26 вересня; Шаповал І. Не змовкла слава / І. Шаповал // Червоний промінь. – 1967. – 27 вересня; Вовченко І. Танкісти / І. Вовченко. – К., 1972. – С. 228-239; Попель Н. К. Герои Курской битвы / Н. К. Попель. – М., 1971. – С. 178 – 181; Люки открыли в Берлине / А. Х. Бабаджанян, Н. К. Попель, М. А. Шалин, И. И. Кравченко. – М., 1973. – С. 62,88-89; Герои Советского Союза : Краткий биографический словарь. В 2-х т. – М., 1988. – Т. 2. – С. 571.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Сумська область. – К.: 2017 р., с. 853 – 854.