1970 р. Дерев’яна архітектура України

Великим досягненням дерев’яного церковного будівництва Чернігівщини XVIII ст. було вирішення інтер’єра дерев’яних, переважно п’ятизрубних церков. У великих дерев’яних церквах організація внутрішнього простору була складною проблемою, оскільки потрібно було просторово об’єднати п’ять приміщень з високими верхами в єдину композиційну систему. В кращих зразках це вирішували таким способом: в кожній з чотирьох стін центрального зрубу робили великі отвори, відкриті в бічні приміщення, у два-три яруси, причому нижній займав майже всю довжину стін середнього приміщення, а верхні були вужчі і мали вигляд фігурної вирізки в дерев’яній стіні. Це відповідало конструктивним вимогам зрубу і разом із ступінчастими верхами давало цікаве просторове багатопланове вирішення інтер’єра.

Інтер’єр Троїцької церкви в Пакулі є найкращим художнім виразом конструктивної системи п’ятибанної церкви. Тут все виконано так досконало й легко, що складається враження, ніби бані ширяють над головою. Оболонка товщиною дванадцять сантиметрів, на якій тримаються бані, знизу майже не сприймається. Високі стіни з нахилом до середини і багатоярусне покриття, утворене повторенням елементів зрізаної піраміди та восьмерика, що поступово зменшуються, посилюють ілюзію, завдяки якій висота приміщення здається більшою, ніж вона є насправді.

Джерело: Юрченко П.Г. Дерев’яна архітектура України. – К.: 1970 р., с. 126 – 128.