1993 р. Поминальник української архітектури

Троїцька церква в с.Пакуль на Чернігівщині

Дерев’яна церква споруджена 1710 року коштом Києво-Печерської лаври, якій належало село. Час побудови зафіксовано різьбленим написом на одвірку західних дверей.

Належала до типу п’ятиверхих хрещатих церков, з шестигранними рукавами й квадратовим центром, значно вищим за рукави. Центральна дільниця внизу окремого зрубу не мала. Верхи були двозаломними. Форми їх дійшли до початку XX століття спотвореними внаслідок чисельних перебудов і ремонтів. До східних граней прилягали низенькі ризниця Й паламарня, що своєю мізерністю підкреслювали монументальність основних обсягів.

Первісне церкву оточувало низеньке опасання (воно зникло під час одного з ремонтів). Степан Таранушенко, який досліджував і обмірював церкву в 30-х роках, зазначив, що у внутрішності її чудово збереглися всі первісні форми архітектури й декору.

В українській архітектурі пам’ятка посідає щонайчільніше місце. Це – найдавніша з докладно вивчених дерев’яних церков Лівобережжя, споруда виключно високої будівельної техніки, твір геніального народного мистця – будівничого з яскраво виявленим індивідуальним почерком. Окрім того, пам’ятка яскраво відбиває народні будівельні традиції доби Хмельниччини, якими так захоплювався Павло Алеппський, подорожуючи Україною 1654 року.

На позір, церква ззовні виглядала як типовий п’ятиверхий храм дещо незрівноважених пропорцій (наслідки перероблення верхів і ліквідації опасання), як робота тесель не надто високої майстерності. Та досить було переступити поріг бабинця, і знавця охоплювало почуття дива, що його творила ця пам’ятка неоціненних мистецьких вартостей, одна з найкоштовніших перлин світової архітектури.

Ми не даємо тут докладного мистецького аналізу твору – це чудово зробив С.Таранушенко у своїй відомій монографії. Зазначимо лише, що в інтер’єрі майстер мав на меті створити враження неймовірної височини й невагомості п’яти верхів, які, звужуючись у так званій телескопічній перспективі, вивищуються, ніби в безкрай. Для цього використано найширше коло засобів: реальну висоту та пропорції стін і верхів, ритмічні членування, світлотінь, деякі ілюзійні ефекти. Багато важило в оздобленні вишукане різьблення одвірків, хорів, балюстрад тощо та пишний бароковий іконостас.

Церкву знищила комуністична влада десь у [19]30-х роках. Наявність обмірних креслеників і світлин створює принципову можливість відновити пам’ятку. Та чи знайдуться нині теслі, спроможні прецизійно викласти зруби верхів на висоті двадцяти метрів?

Джерела

Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. – К., 1990. – С. 806 – 807.

Таранушенко С. Монументальна архітектура Лівобережної України. – К., 1976. – С. 41 – 61.

Джерело: Вечерський В. Поминальник української архітектури. – Пам’ятки України, 1993 р., № 1-6, с. 182 – 185.