Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

2019 р. Село Печера: церква, мавзолей, парк

Невеличке село Печера на Вінничині запрошує гостей, аби розказати цікаві історії та показати особливо красиві місця. Залишки стародавнього городища, які були знайдені на цій території, засвідчують ще трипільську культурну древність Печери.

У час, коли про село зроблять першу письмову згадку, Печера перебуватиме у володінні князів Збаразьких. Після них тут господарюватиме молдавський воєвода Дука. Це він закладе палац та існуючий ще нині красивий печерський парк.

Одні з найвідоміших переселенців, які колись облюбували українські землі, була родина Потоцьких. Великі польські магнати отримали ці вінницькі землі у подарунок від своїх родичів. Потоцькі цінували здоров’я і корисне свіже повітря. Тому великий красивий парк біля свого печерського маєтку доглядали і щораз засаджували рідкісними породами дерев.

Ландшафтна пам’ятка мала чотирикутну форму і була розділена на дві рівні частини дивовижною алеєю із липових дерев, висаджених у чотири ряди. 160 кам’яних сходин вели до річки, а витончені мармурові скульптури з усіх боків прикрашали ландшафти.

Зараз парк трохи занедбаний, від красивих колись статуй майже нічого не залишилось. Лише де-не-де проглядаються сліди мармурових купалень. Та все це створює по-своєму особливу атмосферу старовини.

Ще у 1764 році у поселенні звели церкву Різдва Богородиці. Сьогодні ця дерев’яна пам’ятка архітектури є популярним туристичним об’єктом. В ансамблі з церквою споруджена вже цегляна восьмигранна двоярусна дзвіниця.

Будинок Потоцьких у селі Печери знатні господарі навідували в основному тільки влітку.

Одна із найвідоміших „сімейних” культових споруд на Вінниччині — костел Потоцьких у селі Печера. Проект будівлі належить відомому геніальному архітектору Владиславу Городецькому (авторові київського Будинку з химерами). Костел водночас є мавзолеєм, де покояться душі померлих зі знатного роду.

На замовлення Костянтина і Янини Потоцьких усипальницю було спроектовано у формі латинського хреста в стилі романського модерну. Кажуть, якби не радянські часи, у склепі досі зберігалися б муміфіковані тіла членів родини Потоцьких. І зараз вони перебували б у такому вигляді, у якому й були поховані багато років тому. Цікаво, що для такого довговічного зберігання використовувався особливий метод: спеціальною була система вентиляції і самі труни робили з хорошого дуба та запаювали їх у цинк.

На жаль, за Союзу усі поховання були розбиті та пограбовані.

Серед інших, у склепі є і місце спочинку самого графа Констянтина Потоцького. Та ласих шукачів графських скарбів було тут надто багато. Краса величезної стели із родовим гербом не зупинила вандалів, які кувалдою розбили поховання із рештками Потоцького. Було це не так давно, у 80-х роках. Та ще перед тим, у 1944 році, коли радянські війська вступили у поселення, труна була вперше відкрита. Та ні тепер, ні тоді, шуканого золота ніхто не знайшов. Вельможі не хотіли лежати у труні з коштовностями; тож заповідали поховати їх у простому білому одязі.

До речі, сьогодні прах Костянтина Потоцького перевезено у Польщу його нащадками. Може хоч там він знайде заслужений спокій. Потоцькі володіли маєтком аж до приходу радянської влади. З початком війни німецькі війська по-своєму використовували панські будівлі. Вони влаштували тут концтабір для євреїв. Кажуть, там страшною смертю загинуло близько 4 тисяч людей. Сьогодні на місці палацу Потоцьких, від якого залишився тільки фундамент, стоїть санаторій. А родову каплицю зі склепом мешканці села використовують як костел для богослужінь. На території трьохсотлітнього вже парку на 19 гектарах досі ростуть мальовничі старі липи.

ФБ група «Маловідома Україна» (опубліковано 17.11.2019 р.)