[1990 р.] Паспортна інформація

Городище давньоруського міста Плісненська

Пам’ятка археології

VII-XIII ст.

Розміщення:

Львівська обл., Бродівський район, с. Підгірці, ліворуч дороги Золочів-Броди.

Загальний опис:

Городище Плісненська розташоване в південному куті трикутного плато, відокремленого від іншої території Поділля глибокими ярами. Воно складається з двох топографічних частин: верхньої, яка розташована на плато та нижньої, яка займає навколишню долину. Верхня територія поділяється яром також на дві частини: півінічно-західну (т.зв. монастирище) і східну (власне городище). Місто та оточуючу долину було захищено міцною оборонною системою. Вона об’єднувала в собі зовнішню оборонну лінію (довж. 5,5 км), 7 оборонних ліній, що перетинали місто з заходу на схід східну частину городища, і т.зв. монастирський вал, який захищав північно-західну частину.

Вал зовнішньої оборонної лінії зберігся в 5-ти фрагментах (спільна довжина 2,7 км, вис. 1,5 м, шир. 5-6 м).

Внутрішня оборонна система східної частини городища складалася з 7 вигнутих на північ укріплених ліній. Перша лінія (довж. 350 м, вис. 1,5 м, шир. 10 м) знаходиться в 170 м від зовнішньої. Через 50 м від першої проходить вал другої укріпленої лінії (довж. 380 м, вис. 0,5-1,5 м, шир. 2-4 м).

Третя лінія розташована на 50-150 м південніше. Від її вала збереглися три фрагменти (спільна довжина 330 м). Вал четвертої укріпленої лінії (довж. 500 м, вис. 5 м, шир. 20 м) знаходиться на відстані 100-150 м від третьої лінії. Можливо, цим валом обмежувались з півночі територія міського посаду (площа 15 га). На відстані 60 м зберігся фрагмент вала 5-ої оборонної лінії (довж. 150 м). Шоста укріплена лінія складається з трьох валів і ровів і проходить на 200 м південніше (спільна довж. валів та їх фрагментів 950 м, вис. 1,5 м, шир. від 7-8 м до 12 м).

Східний край цієї лінії захищено системою додаткових валів і ровів площею 100х100 м. Шоста укріплена лінія обмежує з півночі дитинець (площа 3,5 га). На відстані 200 м проходить сьома оборонна лінія. Її вал складають 2 відрізки довжиною 120 м, вис. 4 м, шир. 20-23 м. На південному краю плато простежено вал довжиною 80 м, шир. 3 м, вис. 0,5 м. Між цим валом та валом 7-ої лінії розташоване найдавніше укріплене ядро Плісненська, т.зв. Оленин парк (площа 0,35 га).

Північно-західна частина городища площею 6 га мала самостійну внутрішню оборонну лінію. Її вал простежується на протязі 740 м, при висоті 0,5-1 м і ширині від 1,5-2 м до 10 м.

З зовнішньої сторони кожного поперечного валу на городищі частково чи повністю збереглися рови (шир. 4-8 м до 15 м, глибина 0,5-1,5 м до 5 м).

В північній частині городища, у лісі, знаходиться курганний могильник (площа 6 га). Збереглося 300 курганів, розташованих на відстані 2-3, 5-6, рідше 10 м один від одного.

Всього відкрито 3,5 тис. кв.м. площі городища. Частково розкопані Оленин парк, дитинець, посад, нижня частина городища, вал 7-ї оборонної лінії, третій вал 6-ї оборонної лінії та півінчний відрізок монастирського валу. Товщина культурного шару до 1,5 м. У процесі дослідження виявлено 90 житлових та господарських споруд (рештки землянок, напівземлянок, наземних жител), розкопано 60 курганів, більше 150 грунтових поховань. Знайдено велику кількість речового матеріалу культури слов’янських племен і часів Київської Русі.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Плісненськ виник у VII ст. як поселення сільського типу. В кінці X ст. на його території з’являється замок і перші укріплення. З початку XII ст. Плісненськ увійшов в склад Галицького князівства, а з кінця XII ст.-в склад об’єднаного Галицько-Волинського князівства. В XII-XIII ст. Плісненськ перетворюється на феодальне місто, економічний центр оточуючої сільської місцевості. В середині XIII ст. розвиток Плісненська було перервано татаро-монгольською навалою. У першій половині XV ст. місто вже не існувало.

Давньоруський літопис згадує про Плісненськ під 1188 і під 1233 рр. Одна згадка про Плісненськ зустрічається в “Слові о полку Ігоревім”. У місцевій монастирській хроніці XIII ст. зберігся переказ про те, що в 1180 р. в північно-західній частині міста було засновано монастир.

Археологічні дослідження Плісненська розпочали аматори Б. Компаневич і Гейслер у 1810 р. В 1881-1883 рр. городище та могильник досліджував Т. Зємєнцький. У 1905 і 1907 рр. польові дослідження на городищі проводив К. Гадачек. Речовий матеріал розкопок частково загинув, частково зберігається в Краківському музеї.

У 1940 р. прхеологічну розвідку на території Плісненська проводила кафедра археології Львівського державного університету. У 1946-1954 рр. городище систематично досліджувалось Львівським відділом Інституту археології АН УРСР (начальник експедиції І.Д. Старчук) та Інститутом археології АН УРСР (начальник експедиції В.К. Гончаров, потім М.П. Кучера). У 1962 р. територію городища та могильника обстежував П.А. Раппопорт. В 1970-1972 рр. археологічні розкопки проводив Львівський історичний музей (начальник експедиції Р.С. Багрій). Речові матеріали, зібрані під час розкопок, зберігаються у Львівському історичному музеї та Інституті археології АН УРСР (на 1973 р.).

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно Постанови Ради Міністрів УРСР № 711 від 21 липня 1965 р.

Охоронний №: 237 (68).

Основна бібліографія, архівні дані:

Кучера. М.П. Древній Плісненськ. – Археологічні пам’ятки УРСР.-№ 12.-К., 1962.-С. 3-56.

Ілюстративні матеріали:

1. Генплан.

Раппопорт П.А. К вопросу о Плеснеске. – Советская археология, 1965 г., № 4, с. 92 – 103.