Могила Б. М. Кульоміна

Оксана Колесник

Могила Б. М. Кульоміна (іст.) Вул. Північно-Промислова, центральний міський цвинтар, на Алеї почесних поховань, ліворуч.

Кульомін Борис Миколайович (07.05.1924, с-ще Міскове, Костромський р-н, Костромська обл., РРФСР – 20.09.1988, м. Орджонікідзе (нині м. Покров), Дніпропетровська обл.) – Герой Радянського Союзу.

У 1940 р. закінчив 7 класів у м. Буй (Костромська обл.). Працював у депо залізничної станції Буй.

У серпні 1942 р. призваний до лав Червоної армії. З лютого 1943 р. воював на Центральному фронті навідником винищувальної протитанкової гармати.

2 березня 1943 р. був поранений і відправлений до шпиталю. Повернувся до діючої армії в грудні 1944 р. Воював на 1-му Українському фронті командиром гармати танка «ИС‑2». Особливо відзначився у Сандомиро-Силезькій наступальній операції на території Польщі (12 січня – 3 лютого 1945) – складової частини Вісло-Одерської стратегічної операції.

У складі екіпажу танка «ИС‑2» у ніч на 14 січня 1945 р. у районі с. Радоміце вогнем гармати спалив танк «Тигр», 2 танки «Пантера», знищив 3 бронетранспортери та ін. Екіпаж разом з іншими танками захопив 2 склади з боєприпасами та 5 автомашин.

19 січня 1945 р. екіпаж вступив у бій з переважаючими силами противника, які намагалися захопити переправу через р. Чарна. Вогнем своєї гармати Б. М. Кульомін знищив самохідну установку, 2 гармати та знешкодив до 70 солдат та офіцерів противника, розчистивши шлях наступаючій піхоті.

За цей бій був нагороджений орденом Червоної Зірки.

22 – 23 січня 1945 р. у бою за м. Кобилин (Великопольське воєводство, Крошинський повят) знищив танк та 5 гармат. Після взяття міста танк із 6 автоматниками через технічну несправність залишився в с. Пемпово (за 8 км на північний захід від м. Кобилин). Упродовж 24 – 27 січня 1945 р. екіпаж разом із автоматниками вів бій з противником, стійко захищаючи свій танк до останнього снаряду.

Коли танк усе ж підбили і він згорів (при цьому загинув заряджаючий і був тяжко поранений командир), екіпаж разом із десантниками за допомогою польських селян сховався в селі, доки їх не врятували розвідники 3-ї гв. А.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 р. за мужність та героїзм, проявлені в Сандомиро-Силезькій операції, Б. М. Кульоміну, як і всім членам його екіпажу, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після війни був демобілізований. Проживав у м. Орджонікідзе. Працював шофером. Помер 20 вересня 1988 р.

Нагороджений орденами Леніна (10.04.1945), Червоної Зірки (12.03.1945), медалями.

На могилі встановили пілон із червоного граніту з карбованим портретом та меморіальним написом. Територія навколо поховання викладена плиткою.

Джерела та література:

1. Центральний архів Міністерства оборони РФ, ф. 33, оп. 686046, спр. 35; оп. 690306, спр. 1533.

2. Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. М.: Воениздат, 1987. Т. 1. С. 813.

Джерело: . – Дніпро: Журфонд, 2020 р., с. 108 – 109.