Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

Могила В. І. Губи

Людмила Чирич

Могила В. І. Губи

Могила В. І. Губи (іст.) Вул. Північно-Промислова, центральний міський цвинтар, на Алеї почесних поховань.

Губа Віталій Іванович (22.07.1965, м. Орджонікідзе (нині м. Покров), Дніпропетровська обл. – 06.04.1984, Демократична Республіка Афганістан) – рядовий, кулеметник обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані.

У 1982 р. закінчив Орджонікідзевську середню школу № 3; у 1982 – 1983 рр. – навчався в професійно-технічному училищі, де здобув професію бульдозериста. Працював машиністом бульдозера на Північному кар’єрі Орджонікідзевського гірничозбагачувального комбінату.

У 1983 р. призваний до лав Радянської армії. З січня 1984 р. перебував серед обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані. 6 квітня 1984 р., перебуваючи у складі свого підрозділу, Віталій Губа потрапив у оточення, але стримував наступ противника вогнем з кулемету, даючи можливість бійцям окопатися. Був смертельно поранений; помер на полі бою.

Нагороджений орденом Червоної Зірки, медаллю «Воину-интернационалисту от благодарного афганского народа».

У 1985 р. на могилі, що має вигляд земляного пагорба, обведеного по периметру бордюром, установили пілон із червоного граніту, на лицьовому боці якого зобразили портрет похованого, каску та квіти. На зворотному боці пілона укріпили фото на емалі.

Література:

1. Палящий ветер Афганистана. Книга о воинах-интернационалистах Днепропетровщины, погибших в Афганской войне. Днепропетровск: Сич, 1991. С. 94 – 95.

2. Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України. К.: АТ «Друкарня «Столиця», 1999. С. 90.

Джерело: . – Дніпро: Журфонд, 2020 р., с. 104 – 105.