Товста могила
С. В. Полін, М. М.Дараган
З появою Б. М. Мозолевського, повного сил, енергії та бажання проявити себе, натхненного грандіозними відкриттями в Гаймановій Могилі, в яких йому пощастило брати участь, виникли і плани розкопок великих курганів в околицях м. Орджонікідзе. Вже восени 1970 р. почалася підготовка до розкопок Товстої Могили, виявленої ще в 1964 р. А. І. Тереножкіним. Однак у ті роки розкопки кургану не могли початися через його вкрай незручне становище – впритул до залізниці, на кургані стояли стовпи високовольтної ЛЕП. Та й ніхто не наполягав, адже буріння не дало підстав припускати його скіфську приналежність.
Борис Мозолевський почав власні роботи поблизу Орджонікідзе, вже маючи певний досвід. І в Товсту Могилу він увірував відразу. Взимку 1970 – 1971 рр. була знайдена підстава для розкопок, оскільки курган не підпадав під руйнування кар’єрами. Навіть для комбінату з його колосальними виробничими потужностями велика за масштабами робота по дослідженню кургану заввишки понад 8 м із об’ємом насипу близько 12 000 м3 не могла бути виконана між іншим.
Проте в цей же час для озеленення м. Дніпродзержинськ (нині м. Кам’янське) знадобився чорнозем і передбачалося взяти його з насипу кургану для вивезення на залізничних платформах. Курган, що розташований поруч із залізницею, для цього підходив ідеально. Тепер незручність розташування кургану стала його перевагою, бо для проведення навантаження досить було прокласти короткий шлях від депо. Поки проєкт цієї гілки розроблявся й узгоджувався, Б. Мозолевський, боячись помилитися, наполегливо шукав підтверджень «скіфськості» Товстої Могили. У другій половині лютого 1971 р. він чотири рази бурив курган.
Першого разу пробили свердловину завглибшки 10 м на північ від центру, але безрезультатно. Друга свердловина, що знаходилась безпосередньо в центрі (завглибшки 8,6 м), не мала викиду і робота на ній була тимчасово припинена.
Після виявлення «скіфського» викиду в четвертій свердловині другу довели до глибини 10,6 м, коли стало зрозуміло, що потрапили у вхідну яму. Третя свердловина (завглибшки 7 м), яку пробурили на південний схід від центру, дала очікуваний результат на глибині 6,45 – 7,5 м. Проте Бориса Миколайовича збентежив колір: викид складався винятково з бурої, як він тоді думав поверхневої, глини, яка не характерна для скіфських курганів. У четвертій свердловині (завглибшки 1,5 м) був виявлений викид завтовшки 0,9 м, що складався з трьох шарів: нижній і верхній – із бурої глини, середній – зі світлої глибинної. Скіфська приналеж- 24 ність кургану була встановлена. Як з’ясувалося вже під час розкопок, бура глина була не поверхневою, а навпаки, глибинною, що підстеляла світлу.
Початковий проєкт залізничної гілки не підійшов за умовами місцевості, тому терміново розробили інший варіант, за якого шлях повинен був пройти по західній полі кургану. Саме для зняття західної половини кургану під будівництво полотна 29 березня 1971 р. Б. Мозолевський за викликом терміново виїхав в Орджонікідзе і вранці 30 березня відправився на курган.
Спочатку курган сфотографували (мал. 9), а о 8.00 туди прибула бригада скреперів і бульдозер. Після розмітки насипу почали знімати західну частину Товстої Могили. Імовірно, що напередодні виїзду Мозолевського до Орджонікідзе вже існував наказ про відкриття експедиції, бо 31 березня на кургані з’явився перший співробітник Інституту археології – О. Загребельний.
Упродовж 10 днів тривало зняття насипу. Натомість вивченню стратиграфії насипу приділялось мінімум уваги. Була закладена одна центральна бровка.
Оскільки спочатку знімалася західна половина насипу, то західний профіль був отриманий на повну висоту, щоправда, в дещо своєрідному вигляді, адже насип знімався автоскреперами, які з огляду специфіки пристрою ковша не можуть брати грунт безпосередньо під стіною бровки. Тому під час їхньої роботи замість вертикальної стінки утворилася похила: у процесі поглиблення скрепера утворюється ухил у протилежну сторону від стіни бровки і скрепер за кожним разом з’їжджає все далі і далі в бік [Мозолевський Б. М. Звіт про роботу Орджонікідзевської експедиції за 1971 р. // НА ИА НАНУ, № 1971/29, Дневник № 1. С. 6]. За таких обставин західний профіль являв собою похилу стінку до глибини 7 м від вершини. Ширина нахилу від лінії бровки, наміченої по поверхні насипу, до отриманої в реальності по низу досягала 6 м. На цій глибині був облаштований уступ завширшки 1 м і вниз зачищена вертикальна стінка заввишки 1,5 м (мал. 10) [Мозолевський Б. М. Товста Могила. Київ, 1979. С. 16]. На польових фотографіях західного розрізу добре видно цю похилу верхню частину, заїжджену колесами скреперів, і нижню вертикальну частину бровки, більш-менш зачищену. На фотографії також помітно у верхній частині насипу тонку смужку материкового викиду, що лежить на продовженні лінії насипу, на якій унизу знаходився викид із бічного поховання, продовженням якого вона і була. На жаль, зачищена нижня частина занадто мала для розуміння всього розрізу. За аналогією з курганами, дослідженими пізніше Товстої Могили за іншою методикою, вгадуються окремі деталі, точніше, є розуміння, як це повинно було бути. Але це припущення, хоча і досить обгрунтовані. Більше питань залишається щодо співвідношення лінії насипу, на якій лежить бічний викид, і кромлехів. Твердження про те, що вище кромлехів не простежувалися будь-які лінії насипів, за такої зачистки профілю видається надто категоричним.
3 квітня був зачищений західний профіль (мабуть, і закреслений того ж дня), а вже вранці 4 квітня почали знімати східну половину насипу, зіштовхнувши тоді ж верхню частину бровки на вже спустошену західну половину кургану. Отже, східний розріз центральної бровки, зачищений лише 30 квітня, вже з самого початку не мав повної висоти і не міг допомогти в з’ясуванні деталей, втрачених у західному профілі. Єдиний же повний профіль кургану (західний) не простояв і дня, – наймінімальніший час, необхідний для фіксації, вивчення, осмислення, пошуку деталей [Мозолевський Б. М. Скіфський степ. Київ, 1983. С. 147]. Борис Мозолевський устиг лише помітити якусь шаруватість структури грунту в полах насипу (на жаль, точне місцезнаходження не вказано, але на фотографії щось схоже ніби проглядається під викидом із бічної могили), але ні вивчити її, ні зрозуміти не встиг, про що дуже жалкував згодом.
Під час роботи на східній половині насамперед знімалася смуга під центральною бровкою на ширину 12 м, в яку потрапили вхідні яма центральної гробниці і могили коней та конюхів. При цьому далі за 12 м на схід утворилася ще одна бровка. Як писав Мозолевський, 8 квітня основні роботи по зняттю насипу були закінчені, після чого залишилися дві бровки завширшки 1,5 – 3 м, що пролягали посередині кургану, і засипана смуга завширшки 12 м між ними. Зачистку бровок передбачалося провести пізніше, після початку робіт по вибірці поховань. Проте 30 квітня зачистили тільки неповний східний профіль центральної бровки; друга бровка в процесі пошуків рову була спочатку досить сильно обрізана по краях, а потім остаточно знесена 14 липня, незадовго до закінчення робіт на кургані [Мозолевський Б. М. Звіт про роботу Орджонікідзевської експедиції за 1971 р. // НА ИА НАНУ, № 1971/29. Дневник № 1. С. 18; Дневник № 2, запись от 14 июля]. Питання про її зачистку більше не виникало, хоча на такій відстані від центру вона могла б дати максимум інформації про наявність досипок у кургані.
Після закінчення зняття насипу кургану виникло вікно для поїздки до Києва за підкріпленням і невдовзі прибули співробітники Інституту археології, сформувалася повноцінна експедиція та почалися роботи з вивчення підкурганних гробниць, що тривали майже три місяці.
Подальші перипетії розкопок добре відомі з літератури. Напевно, жодне археологічне відкриття в СРСР не висвітлювалося так широко буквально в усіх газетах, журналах і по телебаченню, як розкопки Товстої Могили. Тут так докладно розглядається передісторія розкопок, оскільки існує уявлення про якусь випадковість того, що сталося.
Проте про випадковості можна говорити тільки в одному відношенні. Про те, що в певний час, у певному місці раптом разом відіграли свою роль дуже багато обставин: Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат веде свої розробки в дуже перспективному для скіфської археології районі; в той період комбінат очолювала така непересічна людина як Г. Л. Середа; в м. Орджонікідзе з’явився такий одержимий, який вірив у свою зірку, археолог Б. М. Мозолевський, здатний переконати на свою віру кого завгодно; відбулася зустріч двох особистостей – археолога Б. М. Мозолевського і гірського інженера Г. Л. Середи (мал. 11). А результат усього цього був уже цілком закономірним.
Що ж являла собою Товста Могила? Її висота сягала 8,6 м, діаметр – 60 м.
По основі курган був оточений кільцевим ровом, що містив залишки потужної тризни. У кургані виявили дві гробниці [Мозолевський Б. М. Товста Могила. Київ, Наукова думка, 1979. С. 16 і далі].
Центральну гробницю на рівні підкурганної поверхні оточував кромлех діаметром 32 – 37 м. Біля гробниці виявлено комплекс супроводжуючих поховань: дві кінських могили з кістяками 7 коней у багатій збруї, прикрашеній золотими, срібними та бронзовими прикрасами, і три поховання «конюхів», один з яких мав золоту гривну, залізний браслет, сагайдак зі стрілами і 2 ножами.
Центральна гробниця складалася з вхідної шахти, двох господарських ніш та основної поховальної камери, з’єднаної з вхідною ямою хромосом, і виявилась пограбованою. Речі, що все ж збереглися, свідчать про пишність поховання «царя». На вході в коридор, що з’єднував вхідну яму з камерою, лежав скелет слуги.
В коридорі знайдено бронзові посудини, амфора, 2 сагайдаки зі стрілами і ножем, 2 портупейних пояси, покритих залізними лусочками, 2 ножі, парадний меч з обкладеним золотом руків’ям і піхвами, обвита золотою стрічкою нагайка, золоте намисто. Тут же була і знаменита пектораль – парадна масивна нагрудна золота прикраса, композиція якої передає релігійно-міфологічні уявлення скіфів про світобудову (мал. 12). У камері збереглися залишки зруйнованого поховання: виявлено уламки залізного панцира, набірний пояс, бронзові поножі, залишки горита зі срібною оббивкою і золотими накладками, списи і дротики, золоті оббивки ритону, уламки срібного кілика, золотий перстень, понад 600 золотих бляшок, що прикрашали одяг, уламки амфор, кістки тварин з жертовної їжі та ін.
У бічну гробницю вели два входи, через які були послідовно поховані знатна скіфянка та її дитина.
Біля першої вхідної ями знайдено скупчення вуздечних наборів та прикрас поховального возу (мал. 13).
Обидва входи в підземелля закривали залишки возів. Похованих супроводжували в потойбічний світ четверо слуг. Біля «цариці» стояли скляний, чернолаковий та срібний посуд, набір туалетного приладдя (дзеркало, шпильки, рум’яна, білила), бронзові пряжки. На голові похованої був головний убір, прикрашений золотими пластинами, золоті бляшки, якими був оздоблений одяг. На шиї – золота гривна, на зап’ясті – золоті пластинчасті браслети і перев’язи з бус, на Мал. 12. Пектораль із кургану Товста Могила Мал. 13. Навершя з кургану Товста Могила 28 пальцях – 10 перснів (мал. 14). Дитина мала при собі золоті гривну, сережки, персні та пластинчастий браслет, намисто. Одяг також був густо розшитий золотими бляшками. При ній знайдено ще набір мініатюрного срібного посуду: кубок, кілик та ритон.
Пам’ятник датується серединою – третьою чвертю IV ст. до н. е.
Чудові відкриття сезону 1971 р. у скіфському царському кургані Товста Могила принесли м. Орджонікідзе й автору розкопок світову популярність (мал. 15, 16).
На хвилі загального ентузіазму, викликаного грандіозними відкриттями, виникла ідея створення музею Товстої Могили на місці розкопок, підтримана місцевими партійними і радянськими керівниками.
Передбачалося надійно зміцнити поховальні споруди, реконструювати на місці муляжі всіх поховань у супроводі копій знайдених тут речей і таким чином увічнити епохальне відкриття на Орджонікідзевській землі. Але, на жаль, подальшого розвитку ідея не отримала.
Джерело: . – Дніпро: Журфонд, 2020 р., с. 23 – 28.