Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Котляревському повернули Наталку Полтавку

Василь Неїжмак

Дата: 04.06.2009

Нарешті з лівого боку постаменту пам’ятника Івану Котляревському зник «сірий квадрат», який останні півтора року муляв око і серце кожного полтавця. Наша газета вже повідомляла про те, що невідомі приробили ноги одному з трьох бронзових горельєфів, який відтворював сцену з безсмертної «Наталки Полтавки». Сталося це ще в грудні 2007 року. Тоді правоохоронці обіцяли зпід землі дістати мерзенних вандалів.

Адже пам’ятник у Полтаві зачинателю нової української літератури і згадані горельєфи за сюжетами «Енеїди», «Наталки Полтавки» та «Москаля-чарівника» видатного україського скульптора Леоніда Позена належать до знакових вітчизняних мистецьких шедеврів. У 1903 році на його відкриття збирали гроші всією громадою…

За таких обставин чільники міської влади змушені були подбати про те, аби «горельєфна» Наталка Полтавка повернулася на постамент пам’ятника своєму літературному «батькові» бодай у копії. За кошти меценатів її замовили знаному полтавському скульптору Миколі Цисю. Аналогічний позенівському горельєф він виготовляв із полімерного матеріалу, дивлячись на фотографії оригіналу. Фахівці підтверджують: вийшло вдало.

Хоча на «повторному» відкритті горельєфа ті ж таки співробітники Полтавського літературномеморіального музею І. П. Котляревського наголошували: шедевр такої історичної і художньої цінності замінити практично неможливо. І висловили сподівання на те, що колись на своє «законне» місце повернеться й оригінал. Бо ж у випадкове «влучання» в нього якихось маргінальних мисливців за металом у Полтаві майже ніхто не вірить. Найвірогідніше, йдеться про крадіжку, замовлену колекціонерами раритетів.

До речі, цього разу музейникам передали ще одну полімерну копію цього ж горельєфа. Щоб відбити у зловмисників спокусу «вполювати» решту оригіналів, представники мерії висловилися за те, щоб згодом скопіювати і їх, а справжні шедеври зняти з постаменту й передати під надійну охорону до музейних сховищ.

Джерело: “Україна молода”