Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Поморяни. Залишки історії

Дата: 13.02.2009

Сьогодні Поморяни – це селище міського типу в Золочівському районі Львівської області, яке розташоване майже на межі з Тернопільщиною. Основні автомобільні і залізничні дороги через селище зараз не проходять. Схоже, що історія також почала оминати Поморяни, заливши по собі лише слід у вигляді все ще мальовничих руїн.

Перші згадки про Поморяни датуються ще ХІV століттям. Саме в ті часи тодішнім власником магнатом Миколою Свинкою тут було споруджено дерев”яну фортецю, яку в ХVІ столітті було перебудовано на кам”яний замок.

На початку ХVІІ століття поморянські землі викупив Якуб Собєський (батько польського короля Яна ІІІ), який сильно укріпив замок, а в місті відновив Магдебургське право.

Замок неодноразово витримував турецько-татарські навали з затяжними облогами, одна з яких була у 1672 році. Проте вже за три роки під час наступної навали зі сходу, не маючи можливості втримати натиск ворога, залога замку сховалась у сусідньому Свіржському замку, а фортецю було зруйновано турками. Хоча після їх відходу замок було досить швидко відбудовано.

Проте і цього разу ненадовго – вже у 1684 році татари знову руйнують твердиню. Але і цього разу замок, як фенікс, постав з руїн, при чому став ще міцнішим завдяки польському королю Яну ІІІ Собєському, що дозволило витримати дві наступні татарські навали у 1687 і 1695 роках.

Після смерті короля одне з його улюблених міст (не забуваймо про Жовкву і Золочів) втрачає оборонне значення. Замок поступово занепадає, а згодом перебудовується на чудовий палац. Було це вже за нових власників Прушинських.

Наприкінці ХІХ століття власниками замку стали Потоцькі, які володіли ним до 1939 року, поки на ці землі не перейшли до СРСР.

В повоєнні роки в замку спочатку був райком партії, а потім ПТУ. В 1980-их роках останні господарі покинули замок. З тих пір він стоїть пусткою і поступово руйнується. І якщо не вжити бодай якихось заходів для збереження цієї пам’ятки, то вже за кілька років від неї може залишитись лише купа каміння.

Стара ратуша на центральній площі також перебуває у жахливому стані. З тих пір як звідти виселилась поліклініка до наших днів дожили лише обшарпані стіни.

Трохи краща доля спіткала костел, який розташований практично навпроти ратуші. У нього принаймі є господарі – ним опікується місцева греко-католицька парафія.