1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

Іконостас Спаського собору в Путивлі. 17 ст. Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 132.

Від Миколаївського храму пройдемо до Спасопреображенського собору. Якщо в спорудах Молчанського монастиря ми спостерігали симбіоз російських і українських форм, а в Миколаївськім – лише українські, то Спаський собор являє собою куточок Путивля, «де руський дух, де Руссю пахне». Це типовий безстовповий «кубічний» храм з п’ятьма декоративними банями, оточений критою папертю, яка з півночі закінчується капличкою. Якщо зійти на паперть, то крізь невисокі арки відкривається високий п’яти-ярусний іконостас. Горизонтальні карнизи та колонки іконостаса утворюють одноманітну сітку, що є типовим для російських іконостасів; однак його різьба і архітектурні деталі характерні для українських іконостасів. Перед собором знаходяться надбрамна церква, що повторює тип дерев’яного лемківського храму з дзвіницею над бабинцем. Те саме бачимо і в дерев’яному будівництві Путивля. Дерев’яна Воскресенська церква, яка тепер не існує, теж мала риси лемківських храмів, з тією тільки різницею, що її маси були стрункіші. Це свідчить, що дробленню українського мистецтва на регіональні школи з самого початку стала на заваді єдність мистецьких і естетичних смаків народу.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 135.