Церква св. Юрія
Вперше церква згадується у документах 1472 р. 1 Є відомості про неї і у податковому реєстрі 1564 р. 2 Священик цієї парафіяльної церкви згадується серед учасників Біло-польського собору духовенства Холмської єпархії у 1749 р. 3 У акті візитації 1775 р. про неї сказано, що будівля стара, але добра, з однією малою маківкою над навою і дзвіницею над бабинцем. 4 Під час регуляції парафіяльної сітки австрійською владою в кінці XVIII ст. приєднана до парафії Жуличі. У 1856 р. коштом уряду зведено нову дерев’яну греко-католицьку церкву на мурованому фундаменті з дзвіницею, зв’язаною з нею, 5 ймовірно, в неоросійському стилі. Ще у 1916 р., як свідчать клірові відомості, церква була крита ґонтами, а дзвіниця – бляхою. Зачинена після першої світової війни. Звернення Українського посольського клубу до люблинського воєводи з просьбою про відчинення на час Великодних свят 1924 р. церкви не увінчалося успіхом. 6
20 квітня 1938 р. церкву опечатано. 7 Коли в село приїхали польські “кракуси” валити церкву, селяни українці зібралися і відігнали їх. Тоді “кракуси” домовилися з польською поліцією ґміни Лащів. Через кілька днів, після першої невдалої спроби, спочатку в село приїхала поліція і оточила церкву. Приїжджі, разом з поляками-односельчанами Лаговським, Рурським, Мікульським, Соханом, Карваном і ін., позносили драбини, ломи, сокири і почали валити церкву. Розрізали пилами кути церкви і розвалили стіни на різні сторони. Пізніше з матеріалу розваленої церкви поляки збудували за селом цегельню. Коли почали валити церкву, Мікульський зачепив шнуром хрест на куполі і кричав: “Падай руський Богу!”. Бандити знімали образи, кидали їх на землю, розбивали, ламали і осквернювали нецензурними словами. Цінні речі з церкви повантажили на фіри і повезли в ґміну Лащів. Про їх дальшу долю нічого невідомо односельчанам. З приводу цієї події в селі люди склали пісню:
“В Стенятині в четвер рано,
Як пташки співали
А “кракуси” церкву розбирали
Сохань Ісько зносить ломи,
Мікульський драбину,
Не завалим дзісяй всеї
То хоч – половину”. 8
1. Gil A. Prawosławna eparchia Chełmska do 1596 roku. – Lublin-Chełm, 1999. – S. 155.
2. Там само. – S. 183.
3. Петрушевич А. Холмская епархия и святители ее по 1866 год. – Львів, 1867. – С. 82.
4. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, sygn. 774.
5. ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 453, аркуш 59.
6. Про відкриття церков на Великодні Свята. // Діло. – Львів, 1924. 4. 91.
7. Siwicki M. Dzieje konfliktów Polsko-Ukraińskich. Warszawa, 1992. T. l. – S. 125.
8. Запис Л. Левицької зі слів М. Калапалюка, І. Костюка, Є. Карп’як, В. і Є. Пискірів. 1995. Рукопис.
Джерело: Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 390 – 391.