Могила Данька М. М.

Лариса Восьмірова

Могила Данька М. М., 1999 (іст.). Сектор 89, могила № 127.

Данько Микола Михайлович (24.05.1926, с. Славгород Краснопільського р-ну Сумської обл. – 14.11.1993, м. Суми) – український поет, журналіст, член Спілки письменників України (1989).

Народився в сім’ї коваля. Навчався у місцевій школі. У лютому 1943 евакуювався до Курської області, був «сином полка» ударної військової частини. Потім завербувався на відбудову Сталінграду. Влітку 1944 призваний до лав Червоної Армії. Закінчив військову школу радистів. У грудні цього ж року потрапив на фронт. Брав участь у визволенні Будапешта, Відня, Нітри. По війні служив у Красноярську. Потім – курсант Конотопського училища винищувальної і штурмової авіації. Після розформування закладу чотири роки служив на острові Сахалін. Пізніше працював бурильником на вапняковому заводі поблизу Львова.

У 1956 закінчив Львівський університет ім. І.Франка, здобув фах журналіста. Працював на різних посадах у редакціях газет «Ленінська молодь» (Львів), «Ленінська правда» (Суми), у журналі «Початкова школа» (Київ), завлітом Сумського театру ім. М.Щепкіна.

Писати вірші почав з дев’яти років. Друкувався майже у всіх художньо-публіцистичних журналах України: «Вітчизна», «Прапор», «Дніпро», «Жовтень». Виступав з віршами, оповіданнями, гуморесками, пародіями, рецензіями перекладав з польської, болгарської, російської та удмуртської мов. Автор таких збірок віршів: «Зоряне вікно» (1965); «Червоне соло», «Прапор» (1967).

У 1991 у журналі «Радянський письменник» вийшла його збірка «Й сонця прихилив би!..» Висувався на здобуття літературної премії ім. П.Тичини. Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни, медалями.

У 1999 на могилі встановлено брилу з чорного граніту /1,39 м / з написом.

[Антологія літератури Сумщини. – Суми, 1995. – С. 170 – 175; Письменники Сумщини : бібліографічний довідник. – Суми, 1999. – С. 13.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 191.