Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Могила Дерев’янка І. Х.

Андрій Гузовський, Лариса Восьмірова

Могила Дерев’янка І. Х., 1997 (іст.). Північно-східна частина кладовища.

Дерев’янко Іван Хомич (28.01.1922, с. Стецьківка Сумського р-ну Сумської обл. – 13.11.1996, м. Суми) – хірург, заслужений лікар УРСР (1975), народний лікар СРСР (1984).

Народився у селянській родині. Закінчив Лебединську фельдшерсько-акушерську школу в 1940, вступив до Харківського військово-медичного училища. Достроково закінчивши його, восени 1941 був направлений на фронт військовим фельдшером. Після війни вступив до Харківського медичного інституту, який закінчив 1953. Служив у Збройних силах СРСР у Литві, був начальником операційно-перев’язувального відділення медсанбату. З 1957 мешкав і працював у м. Суми. Був анестезіологом Сумської обласної лікарні, а 1970 – 72 рр. – завідуючим хірургічного відділення, згодом хірургомконсультантом, 1995 – 96 рр. – в обласному шпиталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни. Багато років очолював Обласне товариство лікарів-хірургів. За період своєї трудової діяльності досяг високої професійної майстерності.

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни, медалями.

Чорну гранітну стелу /1,52 м/, на фасадній частині якої портрет померлого та анотацій ний напис, встановлено на могилі 1997.

[Кандыба И. Истории в рассказах / И. Кандыба. – Сумы, 2004. – С. 145 – 150; Булгачов І. Кожному – частинку серця / І. Булгачов // Ленінська правда. – 1974. – № 187 (22 вересня); Данько М. Виклик / М. Данько // Червоний промінь. – 1975. – 7 червня; Несторенко П. Народний лікар / П. Несторенко // Радянська Україна. – 1984. – 13 листопада; Олексенко П. В ім’я найдорожчого / П. Олексенко // Червоний промінь. – 1985. – 21 листопада; Кубатка О. Хліб хірурга / О. Кубатка // Сумщина. – 1992. – 28 січня.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 199 – 200.