2017 р. Звід пам’яток України
Роман Офіцинський
Розмір зображення: 800:565 піксел
Свалява – місто районного підпорядкування (1957), районний центр, який входить до Списку історичних населених місць України. Дата заснування – 12 ст.
Розташоване обабіч р. Латориця, куди впадає р. Свалявка, за 72 км від обласного центру. Тут проходить залізниця Мукачево-Львів (від 1887), міжнародна автомагістраль Київ-Чоп.
Площа Свалявської міської ради (разом із с. Драчино) становить 698,5 га, населення – 16,9 тис. осіб (2011).
Саму назву селища – Свалява (давніше – Солява, Золява, Сольва) виводять від слів: «сіль» (мінеральна вода місцевою говіркою «солена вода», також тут колись транспортували солотвинську сіль у сусідні краї), «звал» ( «свал») – вирубаний, звалений ліс, «solvo» (латиною та угорською – «розвалини», начебто тут зруйноване монголами городище Берег), готського «swaljawa» – «ластівка».
У сучасних межах міста вивчені пізньопалеолітичні та неолітичні стоянки, знайдені бронзові скарби, які датуються ХІІІ-ІХ ст. до н.е., давньоримські золоті монети часів імператора Нерона, вандальське поховання II ст., курган X ст.
Вперше Свалява згадується у 12 ст. 1214 угорський король Андрій II включив місцевість у володіння королеви. До 1264 Свалява знаходилася північніше засіки кордону між Угорщиною і Галицько-Волинською державою. У 1433 вона стала власністю барона Перені. 1588 освячено дерев’яну церкву архангела Михаїла (колишній присілок Бистрий), збудовану у лемківському барочно-шатровому стилі. 1759 її перебудували.
Свалява належала до Мукачівсько-Чинадієвської домінії, 1728 стала власністю графів Шенборнів. У 1778 спорудили кам’яну греко-католицьку церкву Різдва Пресвятої Богородиці, що належить тепер православній громаді та повністю перебудована 2000. 1900 з природного каменю звели римо-католицьку церкву Внебовзяття (Успіння) Пресвятої Діви Марії.
У 1798 австрійський імператор надав Сваляві привілей на проведення ярмарку.
У 1830 тут проживало 582 мешканці, а 1930 – 5,8 тис. осіб.
Від 1840 у Сваляві лікують мінеральною водою «Маргіт» (нині «Луганська»). Розпочали розлив води «Solyvai» ( «Свалявська»), 1855 продали 50 ящиків, невдовзі – 55 тис. ящиків (1 млн. пляшок).
1844 Свалява отримала печатку, де зображений чоловік, що наливає у діжку воду.
Від 1870-х рр. на склодувному заводі виготовляли пляшки і віконне скло. Акціонерне товариство «Сольва» 1911 збудувало лісохімічний завод, де працювало до 1,5 тис. робітників. Щороку завод переробляв 100 тис. куб. м буку і був одним з кращих у Європі.
19 жовтня 1914 російські війська досягли передмість Сваляви, однак їх відтіснили. 15 березня 1915 на станції вибухнули австро-угорські ешелони, загинуло понад 100 осіб. В антивоєнній демонстрації з нагоди десятиліття початку Першої світової війни, що відбулася 1 серпня 1924, у сутичках з поліцією загинуло три особи.
У квітні 1919 у Сваляві встановилася чехословацька влада, а місто перетворилася в окружний центр з новобудовами для державних установ, зведених у стилі конструктивізм. 1922 відкрили горожанську школу, яка у жовтні 1932 уже мала нове приміщення (нинi ЗОШ І-ІІІ ст. № 1), приурочивши відкриття до 80-лiття президента Томаша Масарика.
Восени 1937 завершилося будівництво православної церкви Успіння Пресвятої Богородиці, котру в радянський час перетворили на склад, потім – на картинну галерею, а 1990 передали греко-католицькій громаді.358 17 березня 1939 Свалява була окупувана угорськими військами, 24 жовтня 1944 до міста вступили радянські війська. У травні 1945 було відкрито пам’ятник радянським воїнам.
1 вересня 1945 Свалява отримала статус селища міського типу, 26 січня 1946 – окружного (районного) центру, 10 серпня 1957 – міста районного підпорядкування.
1958 запрацював лісокомбінат, 1966 – склотарний завод, 1968 – завод «Електрон», де виробляли деталі до телевізорів. Щороку розливали 85 млн. пляшок мінеральних вод.
Від 1964 у місті функціонує Свалявський політехнікум (нині технічний коледж).
1992 на базі школи-інтернату засновано гімназію. 1996 відкрито жіночий православний Кирило-Мефодіївський монастир, 1998 – районний історичний музей.
У Сваляві народився Герой України Євген Станкович, видатний композитор, лауреат Шевченківської премії. Тут працював Заслужений лікар України Мирослав Чайковський, що керував народним хором понад чотири десятиліття.
У Сваляві є пам’ятка архітектури (церква св. Михаїла 1588, 1759), що увійшла до Державного реєстру національного культурного надбання України. Під державною охороною перебувають 17 пам’яток місцевого значення, а саме: 4 пам’ятки історії (2 військових поховання, Свалявський меморіальний парк, обеліск), 2 пам’ятки монументального мистецтва (І. Франку, Ю. Гуці-Венеліну), 10 меморіальних дошок, а також одна пам’ятка природи – дуб віком майже 400 років.
Джерела і література
Андрела Л. Свалявщина у легендах і переказах. – Ужгород: Карпатська Вежа, 2013. – 124 с.; Достал Я. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької Республіки. 1919-1939 рр.). – Ужгород: Карпати, 2014. – С. 167-168; Кеменяш Ю., Спивак Б, Янович И. Свалява // История городов и сел Украинской ССР. Закарпатская область. – Киев: УСЭ, 1982. – C. 420-429; Легоцький Т. Історичні колоски: Визначні пам’ятки природи та історії. – Ужгород: Карпати, 1997. – С. 55-56; Пагиря В. Десять світочів Свалявщини. – Мукачево: Карпатська вежа, 2003. – 64 с.; Сирохман М. Нові церкви Мукачівської греко-католицької єпархії. 1990-2010. – Львів: Мс, 2010. – С. 200-201; Федака С. Населені пункти і райони Закарпаття. – Ужгород: Ліра, 2014. – С. 190-194; Фийнеш Е. Географічний словник Угорщини. Опис населених пунктів Закарпаття середини XIX ст. – Ужгород: ІВА, 2011. – С. 68; Шипович Ю., Козар І. Свалявщина: історичні нариси. – Ужгород, 2010. – 176 с.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Закарпатська область. – К.: 2017 р., с. 356 – 358.