2017 р. Звід пам’яток України
Лариса Восьмірова, Віктор Вечерський
Садибний комплекс: Садиба Кеніга, Круглий двір, 18 – 19 ст. (іст., архіт) Вул. Миру, 16. У старому парку.
Двоповерховий цегляний будинок з мезоніном побудований у 2-ій пол. 18 ст.
Садибний комплекс, що включає головний будинок (палац), так званий Круглий двір, сторожку і рештки парку, міститься у центрі Тростянця на трохи підвищеному правому березі р. Боромлі. Його споруди є важливими архітектурними акцентами в забудові історичного центру міста.
Садиба у Тростянці була заснована у 1720, коли російський імператор Петро І подарував Тростянець своєму духівнику, місцевому уродженцю, протоієрею Тимофію Васильовичу Надаржинському. Він і збудував тут дерев’яний садибний будинок. У сер. 18 ст. первісний будинок замінив новий – дерев’яний, двоповерховий, на мурованих підвалах. З роду Надаржинських шляхом успадкування по жіночій лінії садиба наприкінці 18 ст. перейшла у власність дворян Корсакових, а від них у 1840-х рр. – до князів Голіциних.
Значний господарський розвиток Тростянецької економії дозволив новим власникам перебудовувати й упорядкувати садибу: на поч. 19 ст. був збудований Круглий двір, у сер. 19 ст. у парку біля садибного будинку були висаджені рідкісні та екзотичні види дерев, були влаштовані оранжереї, у яких аж до поч. 20 ст. вирощувалися ананаси. У парку перед садовим фасадом палацу була встановлена паркова скульптура. У 1868 князь А.Голіцин продав маєток Санкт-Петербурзькому 1-ї гільдії купцеві Марку Андрію Альбертовичу, котрий у 1874 продав його відомому на Слобожанщині промисловцю Кенігу Леопольду Єгоровичу (Євграфовичу). З того часу Тростянець став центром величезних маєтків Л.Кеніга, що обіймали більшу частину територій сучасних Тростянецького й Охтирського р-нів Сумської обл. та Богодухівського р-ну Харківської обл. Новий господар радикально перебудував садибний будинок. У парку збудував кегельбан і кінний манеж, а Круглий двір став використовувати як гараж для автомобілів.
У 1889 сюди приїздив письменник А.Чехов, а в 1883 – 85 – український поет П.Грабовський. Усіх їх приваблювали мальовничі околиці Тростянця.
Протягом радянської доби в Круглому дворі містилися різноманітні склади, а в садибному будинку – дитячі заклади. У 1980-х рр. в північному флігелі було відкрито місцевий краєзнавчий музей на громадських засадах.
Садибний будинок, 19 ст. (архіт.). Є композиційним центром садибного комплексу. Він має складну симетричну композицію: центральна частина його прямокутна в плані, двоповерхова, з короткими бічними раменами; вона з’єднана одноповерховими переходами з бічними одноповерховими флігелями Г-подібного плану, поставленими на склепінчасті підвали.
Загальна розпланувальна композиція садибного будинку сформувалася ще наприкінці 18 ст., за Надаржинських. У 2-ій пол. 19 ст. середня частина будинку була розібрана і збудована наново, а бічні флігелі збереглися в тому вигляді, якими вони були раніше, у 1- ій пол. 19 ст. При перебудові в декор фасадів було включено елементи стилю бароко – криволінійні фронтони та скульптуру, змінено планування, центральна частина з’єднана з флігелями. Остання перебудова будинку датується 1880-ми рр., коли Л.Кеніг реконструював його для своїх потреб як заміський житловий будинок. Тим же часом датується одноповерхова мурована сторожка в парку.Садибний будинок зараз є будівлею в стилістиці неокласицизму з елементами бароко. Фасади рустовані, вікна центральної частини прикрашені прямими горизонтальними сандриками, флігелів – розетками в нішах. Смугу розеток простягнуто вздовж аттика, що завершує фасади бічних крил.
Головний вхід влаштовано на вісі симетрії будівлі в лоджії, фланкованій колонами; на верхньому поверсі на всю ширину лоджії влаштована тераса, обабіч якої вміщено барельєфи. На парковому фасаді вхід у будинок влаштовано через двоярусну терасу, що спирається на колони. Нижній ярус огороджено балюстрадою, верхній – металевими гратами художньої роботи. По боках тераси на верхньому поверсі є ніші із скульптурами путті. Система розпланування коридорна з двобічним розташуванням приміщень. Будівля цегляна, потинькована. Перекриття плоскі, по дерев’яних балках. Вестибюль перекритий хрестовим склепінням. У підвалах склепіння циліндричні. У інтер’єрі збереглися парадні дубові сходи на другий поверх, дверні портали з волютами, танцювальна зала, прикрашена тинкованим ліпленням і скульптурою з чотирма каріатидами.
У цьому будинку на запрошення його власника князя О.Голіцина у 1964 мешкав і працював талановитий студент Петербурзької консерваторії, в майбутньому видатний російський композитор П.Чайковський (1840 – 93). Тут він написав свій перший симфонічний твір – увертюру «Гроза» за мотивами драми М.Островського. У 1964 на стіні будинку встановлено меморіальну дошку з білого мармуру /0,5 х 0,65 м/.
Круглий двір, 1820-ті рр. (архіт.). Розташований поряд з садибним будинком.
Зведений у 1820-х рр. для цирку, манежу і господарських потреб (існує й інша, не підтверджена документально, дата будівництва – 1749).
Споруда вирішена в романтичній стилістиці з елементами неоготики. Овальна в плані, розмірами в осях 60 х 40 м. Цегляна, потинькована, на вигляд нагадує середньовічний замок з глухими високими стінами і чотирма круглими вежами по периметру стін. На одному боці короткої вісі двору влаштована в’їзна брама у вигляді величезної стрілчастої арки з килевидним завершенням, увінчаним флюгером. Стіни ззовні укріплені контрфорсами, розділені карнизом на два яруси. Верхній ярус оформлений вузькими стрілчастими нішами, схожими на бійниці, і завершений карнизом на кронштейнах. Вежі триярусні, зі стрілчастими вікнами, покриті наметовими дахами з невисокими шпилями й громовідводами. У вежах первісно жили актори кріпацького театру і цирку князів Голіциних. Всередині споруди вздовж стін розташовувалися ложі для глядачів, а в центрі просто неба, була циркова арена, навколо якої – манеж для коней. Ця пам’ятка є унікальною за своїм об’ємно-просторовим вирішенням і функціональним призначенням.
Садиба Л.Кеніга у Тростянці має значну історико-архітектурну й меморіальну цінність як рідкісний збережений зразок панської садиби, вирішеної в стилістиці історизму.
[Ахтырский уезд накануне ХІХ века (Материалы для истории Ахтырщины) // Сборник Харьковского историко-филологического общества. Т. 19. – Х., 1913. – 435 с.; Вечерський В. В. Спадщина містобудування України : Теорія і практика історикомістобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць / В. В. Вечерський. – К., 2003. – 560 с.; Дейнека А. И. Памятники архитектуры Сумщины / А. И. Дейнека. – Х., 1989. – С. 102-103; Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. – К., 1973. – С. 577; Краткий очерк Тростянецкого имения г. г. наследников д. с. с. Л. Е. Кениг в сельскохозяйственном и лесном отношениях. – Ахтырка, 1912; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4-х т. – К., 1986. – Т. 4.- С. 29-30; Россия. Полное географическое описание нашего Отечества / Под ред. В. П. Семенова. – СПб., 1903. – Т. 7. – С. 321; Технические предприятия Тростянецкого имения Л. Е. Кениг и наследники. – Х., 1913; Тростянецкое имение Л. Е. Кениг и наследники. Сельское хозяйство. – X., 1913. – С. 1-171; Тюменева Г. Чайковський і Україна / Г. Тюменева. – К., 1955. – С. 9; Народицький А. М. Сторінки життя великого композитора. (П. І. Чайковський на Сумщині) / А. М. Народницький. – К., 1973. – С. 3-6, 8; Дейнека А. И. Архитектурные памятники Сумщины / А. И. Дейнека, П. А. Сапухин – X., 1985. – С. 55- 56; Голубченко В. Ю. 600 километров по Сумщине : Путеводитель / В. Ю. Голубченко, Б. В. Линицкий. – X., 1973. – С. 82; Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник. – К., 1987. – С. 473.]
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1269 – 1270.