2007 р. Парк, подарований коханці

Ольга Мусаковська

Дата: 20.08.2007

Багато наслухавшись про красу Софіївського парку, кореспондент “ВЗ” вирішила побачити це диво на власні очі. Розташування його напрочуд вигідне: повертаючись зі спекотного Криму, варто трохи звернути праворуч – і потрапите в прохолоду Уманського парку.

Якщо хочете оглянути весь парк (а він того вартує) і надвечір не падати від втоми (адже площа його 160 га), відведіть на екскурсію хоча б два дні. І забронюйте місце у готелі: туристів, на моє здивування, виявилось багато, а готелів – два, проте дуже комфортних, і відразу біля парку.

Ціни – на рівні Кам’янця-Подільського: двомісний номер коштує 250 гривень. Мінімальна вартість екскурсії – 120 гривень. Проте рекомендую таки не знехтувати послугами екскурсовода: самі можете не помітити багато цікавого.

Перше, що вразило, – це доглянутість і чистота парку, хоча розміняв він уже третю сотню років. Смітники своєрідно стилізовані під атмосферу парку. У «Софіївці» немає приватних забудов, які псують вигляд. 2004 року парк отримав статус національного. Можливо, саме таке привілейоване становище дозволяє йому не мати прикрого досвіду проблеми забудови львівських парків.

Найкраще вирушати у подорож “Софіївкою” зранку – свіжо і безлюдно. А вже години з одинадцятої статую Афродіти важко буде розгледіти за натовпом туристів, а потрапити у котрийсь із гротів – майже неможливо.

Коли оглянете всі гроти (у кожного своя історія), водоспади, альтанки, статуї Артеміди, Ероса, Платона, Евріпіда та багатьох інших, “Софіївка” надасть вам можливість поплавати невеликою річкою Кам’янкою, або ж (що захоплює більше) підземною річкою Ахеронт, найдовшою у Європі – має 223 метри. Назву вона запозичила від міфічної річки, якою душі мертвих переправляли до підземного царства Аїда.

Проте софіївська річка не така моторошна і, подорожуючи нею, вгорі можна побачити чотири люки – своєрідні вікна у дитинство, молодість, зрілість і старість. Молодим заглядати у старість не рекомендують.

Натомість всім радять відвідати грот Каліпсо – міфічної німфи, яка прихистила у себе Одіссея після того, як корабель його був розбитий гнівом Зевса. Там можна загадати бажання (кажуть, збувається) і прочитати цікавий напис – побажання першого господаря парку всім майбутнім відвідувачам: “Загуби тут спогади про всі нещастя і зустрінь щастя вічне. Якщо ж ти вже щасливий, то стань ще щасливішим”.

Софіївський парк – це гармонійне поєднання краси природи та праці людських рук. Дивовижні пейзажі, цікаво розкладені кам’яні брили, водоспади, фонтани, статуї – і все це доповнене довершеністю антики. Чому саме антики? Відповідь треба шукати в історії парку: будував його польський граф Станіслав Потоцький для своєї коханої – Софії, яка походила з грецького роду. А епізоди з греко-римської міфології мали б символізувати її батьківщину.

Про історію життя Станіслава та Софії тут люблять розповідати, і в ній таки є щось захоплююче, щось, “як у кіно”. Коли граф та Софія познайомились, обоє були вже одружені і мали за плечима непросте минуле: граф пережив смерть коханої жінки, з якою мав намір одружитись (і, що жахливо, вмерти їй “допомогли” батьки Станіслава, тому що були проти шлюбу); Софія – пройшла шлях від куртизанки у Стамбулі до дружини коменданта Кам’янець-Подільської фортеці Вітта.

Софія Вітт, вродлива й кмітлива, полонила серце Потоцького. Парк він подарував їй на день ангела, 1802 року. У «Софіївці» є спуск із 77 сходинок: у цей день граф проніс по ньому Софію на руках, цілуючи на кожній сходинці.

Станіслав та Софія одружились, проте нащадків роду Потоцьких немає. Щось зловісне криється у цьому.

Софіївський парк – це гармонійне поєднання краси природи та праці людських рук. Дивовижні пейзажі, цікаво розкладені кам’яні брили, водоспади, фонтани, статуї – і все це доповнене довершеністю антики. Чому саме антики? Відповідь треба шукати в історії парку: будував його польський граф Станіслав Потоцький для своєї коханої – Софії, яка походила з грецького роду. А епізоди з греко-римської міфології мали б символізувати її батьківщину.

Джерело: “Високий замок”