Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

Перший Усатівський курганний могильник

Перший Усатівський курганний могильник

Розмір зображення: 800:597 піксел

Пам’ятка археології

2400-2000 р. до н.е., XVIII – XV ст. до н.е.

Розміщення:

Одеська обл., Біляївський район, село Усатове; кургани розташовані по обидва боки вулиці Кірова, на садибах мешканців, на площі перед церквою.

Загальний опис:

Площа могильника біля 10 га. Висота курганів від 0,12 м до 2,1 м. Діаметр насипу від 12 до 40 м. Під курганними насипами зафіксовані кам’яні конструкції, які представлені кромлехами, закладками, перекриттями поховальних ям. В будові кромлеха виділяється ряд деталей: проходи по сторонах світу, спеціальні конструкції з вертикально поставлених великих плит. Дві такі плити із зображеннями людини та тварини є найстародавнішими пам’ятками лапідарного мистецтва України. В грунтових ямах скорчені поховання на лівому боці, переважає східна орієнтація. У центрі кургана знаходились поховання родоплеменних вождів.

Поховальний інвентар представлений посудом, мідними знаряддями праці і зброєю (долота, сокири, шила, кинджали); прикрасами (срібні та мідні скроневі кільця, намисто кам’яне, кістяне), накінечниками стріл, мікролітичним знаряддям.

Історична довідка:

Могильник належав пізньотрипільським енеолітичним племенам другої половини ІІІ тисячоліття до н.е. Кілька впускних поховань в кургані № 8 відносяться до епохи бронзи (перша половина ІІ тис. до н.е.)

Могильник було відкрито у 1917 р. археологом М.Ф. Болтенком, співробітником Одеського археологічного музею (1888-1959 р.). В могильнику зафіксовано більше 20 курганів.

Могильник розкопували з 1921 по 1962 роки; за цей період досліджено 15 курганів. В 1926 р. М.Ф. Болтенко розкопав курган № 1, у 1928 р. – курган № 2, у 1929 р. почав досліджувати кургани №№ 3, 4; у 1937 р. під керівництвом наукового співробітника Одеського археологічного музею кандидата історичних наук О.Ф. Лагодовської було закінчено розкопки курганів № 3 і № 4. Того ж року досліджено кургани № 5 і № 6, у 1938 р. – № 7 і № 8, у 1939 р. – № 9 і № 10, у 1940 – № 11.

У 1960 р. науковим співробітником Одеського археологічного музею АН УРСР Е.Ф. Патоковою розкопано курган № 12, у 1961-1962 р. – курган № 13, у 1962 р. – № 15.

У 1962 р. науковим спіробітником Інституту археології АН УРСР кандидатом історичних наук В.Г. Збеновичем досліджено курган № 14.

Облікова інформація:

Взято на охорону згідно Рішення виконкому Одеської обласної Ради депутатів трудящих № 381 від 27 липня 1971 р.

Охоронний № : 686

Основна бібліографія, архівні дані:

Лагодовська О.Ф. Пам’ятник усатівського типу // Археологія.- Т. 8.- Київ, 1953.- С. 95-108.

Лагодовська О.Ф. Усатівська культура та її місце в археологічному минулому України // Вісник АН УРСР.- Київ, 1948.- № 6.- С. 48-50.

Лагодовська О.Ф. Розкопки Усатівського кургану в 1940 р. // Записки Інституту історії і археології України.- Т. 2.- М., 1946.- С. 38-54.

Збенович В.Г. Позднетрипольские племена Северного Причерноморья.- Киев, 1974.- С. 35-36.

Ілюстративні матеріали:

1. Генплан розташування курганного могильника.

2. Фото загального вигляду.

Патокова Э.Ф. Раскопки Усатовского кургана № 12 в 1960 г. – Краткие сообщения Одесского университета и Одесского археологического музея за 1960 г., 1961 г., с. 23 – 26.

Патокова Э.Ф. Раскопки Усатовского кургана № 13 в 1961 г. – Краткие сообщения Одесского археологического музея за 1961 г., 1962 г., с. 12 – 16.

Патокова Э.Ф. Усатовский курган 1-12. – Краткие сообщения Одесского археологического музея за 1962 г., 1964 г., с. 102 – 123.

Патокова Э.Ф. Раскопки Усатовского кургана 1-15 в 1962 г. – Краткие сообщения Одесского археологического музея за 1963 г., 1965 г., с. 44 – 47.

Патокова Э.Ф. Обряд погребений Усатовских курганных могильников: по материалам раскопок 1926 – 1962 гг. – Записки Одесского археологического общества, 1967 г., т. 2, с. 11 – 23.

Патокова Э.Ф. Раскопки Усатовского могильника. – “Археологические открытия 1973 г.”, М., 1974 г., с. 325.