Будинок А. Волошина

Степан Пеняк

Розмір зображення: 692:600 піксел

Будинок, 1933, подружжя Волошинів, у якому знаходився сиротинець Св. Єлизавети (іст.). Вул. А. Волошина, 36. На червоній лінії забудови вулиці в історичній частині міста. Нині дошкільний навчальний заклад № 40 загального розвитку. Житловий, двоповерховий, цегляний на кам’яному фундаменті. У будинку сім кімнат – три на першому і чотири на другому поверсі. Загальна площа 392 кв. м. Стріха покрита етернітом.

У 1925 в кінці вул. Минайської (нині забудована) одинока вірниця графиня Ганна Погані віддала свій маєток двом сестрам-василіянкам з Галичини, які взяли її під опіку і доглядали за господарством.

Згодом маєток став притулком для 22 дівчат-сиріт, за якими доглядали монахині та настоятелька монастиря сестра Миколая Олексик. У 1925 сиротинець Святої Родини був освячений єпископом Петром Гебеєм. Опікуном навчально-виховних та духовних закладів єпархії був і єписком Мукачівської єпархії владика Олександр Стойка (1932-1943). Після смерті Г. Погані її маєток став у центрі судової тяганини, яку зчинили спадкоємці на право власності, а в 1933 сиротинець за рішенням суду вимушений був звільнити будинок й опинився на вулиці. Подружжя Августин та Ірина Волошини, які опіквалися теж дівчатами, надали сиротам притулок у своєму двоповерховому будинку по вул. А. Волошина, 36 (колиш. вул. Ф. Ракоці), а самі переселилися у малий чотирикімнатний будинок у внутрішньому дворику. Сиріт виховували о. Волошин, його дружина зі своєю сестрою Ольгою та сестри-василіянки. 5 листопада 1933 сиротинець освятив єпископ О. Стойка. 1938, з окупацією Угорщиною Ужгорода й проголошенням А. Волошина прем’єром Карпатської України, заклад евакуювали до м. Хуст. Тут А. Волошин за 120 тис. ч. корун викупив будинок і теж відкрив у ньому сиротинець під патронатом сестер василіянок. Після окупації Карпатської України Угорщиною А. Волошин виїхав до м. Праги, заповівши значну суму зі своїх заощаджень сиротинцю в Ужгороді (13 тис. ч.к.) і сиротинцю в Хусті (11 тис. ч.к.). Та заклад розформували. Частина вихованців теж виїхала до Праги, а 8-х окупаційна влада не відпустила з Хуста.

На базі сиротинця виник платний жіночий інтернат і вони залишилися при ньому в якості обслуги.

В Ужгороді за радянської доби будинок націоналізували для дошкільного навчального закладу, який діє донині.

Ірина Волошин 13 березня 1936 померла від важкої хвороби. Похована на схилі гори під мурами Ужгородського замку, де нині музей народної архітектури і побуту.

2014 на її могилі встановлено і освячено надмогильний пам’ятник. 15 березня 1991, з нагоди 52-ї річниці утворення Карпатської України на пошанування її Президента Августина Волошина, на фасадній стіні будинку встановлено меморіальну таблицю (розм. 40 х 50 см) з портретним зображенням і написом: «Тут жив і працював президент Карпатської України Августин Волошин». Автор – худ. Володимир Ігнатенко.

19 липня 2015 з нагоди 70-річчя від смерті А. Волошина на фасадній стіні цього ж будинку при вході встановлено й урочисто освячено ще одну меморіальну таблицю з текстом: «У цьому будинку з 1933 р. по 1938 р. знаходився сиротинець, у якому виховувались 22 дітей. Власний дім та кошти на утримання вихованців подарував о. А. Волошин спільно з дружиною Іриною».

Джерела і література

Архів КП «Архітектурно-планувального бюро м.Ужгорода». – Інв. спр. 3035. – №1708; Вегеш М., Басараб В. Августин Волошин у спогадах племінниці Емілії Дутки, ЧСВВ // Благовісник. – 2009. – №4, 5; Ільницький В. Історія повертається народу // Новини Закарпаття. – 1991. – 20 березня; Філіп Людвіг. Історія Ужгородського дівочого сирортинця. – Ужгород. – 2015. – 25 липня.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 45 – 46.