Вілла А. Бескида
Сергій Федака, Ігор Сьомочкін
Розмір зображення: 687:538 піксел
Вілла губернатора Підкарпатської Русі Бескида А., 1926 (іст., архіт.). Вул. М. Берчені, 45. У північній частині міста, в глибині ділянки. Будинок споруджено для резиденції губернатора Підкарпатської Русі. Загальна площа будинку складала 514 м2, земельна площа маєтку – 3089 м2. В кін. жовтня 1944 тут був розміщений штаб 18-ої армії 4-го Українського фронту. У 1952 в споруді відбувся капітальний ремонт. 1962 у його приміщеннях розмістився дитячий садок санаторного типу № 37 і діяв до 1991. У 2014 в будівлі розміщено офіс «Приватбанку».
Будинок зведено в стилі модерн, двоповерховий, збудований з цегли з використанням залізобетонних конструкцій, на бетонному фундаменті, в плані – наближений до квадрата.
Вуличний східний фасад фланкують по кутах: зліва еркер, справа ризаліт – обидва циліндричної форми, з шоломоподібними завершеннями даху. Центральні вікна фасаду фланковані подвійними колонками, нижнє має сегментне завершення з рельєфним зображенням тварини. Над карнизом у центрі фасаду встановлена сучасна скульптура «Мати з немовлям».
Вхід до будинку здійснюється з південного фасаду через портик з ентазисними віконним колонами. Правий бік західного фасаду завершено трикутним фронтоном з округлим вікном горища, внизу – вхід у підвальні приміщення. Зліва до фасаду упритул розміщено півциліндричний об’єм з вхідними дверима, розкреслений по вертикалі міжвіконними лізенами темного кольору. У нижньому ярусі об’єму – арочні віконні пройми. Решта вікон будинку – прямокутні, з чотирма та шістьма віконними рамами. У північному фасаді віконні прорізи чергуються з глухими вікнами. Дах – скатний, з люкарнами, з етернітовим покриттям. У будинку 6 кімнат, розміщених секційно. В західній його частині через коридор здійснюється вихід на сходову клітку. Перекриття стелі – пласкі. Споруда є типовою для першої третини 20 ст. заміською віллою.
Бескид Антоній Григорович (16.09.1855, с.Ганигівці, Шариський комітат, нині Словаччина – 16.06.1933, м.Ужгород) – громадсько-політичний діяч, доктор права.
Народився у сім’ї священика. 1874-1877 учився в юридичній академії м.Пряшева, 1877 – 97 – на юридичному факультеті Будапештського університету. Працював адвокатом у Будапешті 1880-83, Кежмарку 1883-1907, Спіській Старій Весі, Пряшеві. Був юрисконсультом Пряшівської греко-католицької єпархії 1906-10. Політичну кар’єру почав з обрання 1910 депутатом угорського парламенту від Народної (католицької) партії, представляючи найзахіднішу руську окраїну – повіт Старої Любовні. Виступав на захист православних під час Мараморош-Сигетських процесів 1913-14.
У листопаді 1918 очолив Пряшівську народну раду і відстоював об’єднання з Чехословаччиною. У січні 1919, як представник русинів, був делегатом Паризької мирної конференції. З травня 1919 голова Центральної Руської Народної Ради в Ужгороді, яка у жовтні ц. р. розкололася на русофільську фракцію А. Бескида і руську (українську) фракцію А. Волошина.
1920 виступив одним із засновників Руського народного банку. З 14 грудня 1923 до 16 червня 1933 займав посаду губернатора Підкарпатської Русі. 1931 заснував газету «Карпаторусский голос», що мала спершу москвофільську, а після його смерті угрофільську орієнтацію. Постійно підтримував «Об-тво ім. Духновича», однак прихильно ставився до місцевих українофілів і народовців. Політично консолідувати край А. Бескиду не вдалося, прийшов до влади під гаслом автономії, але зробив усе, щоб її унеможливити. Помер в Ужгороді. Первісно похований на цвинтарі Замкової гори, а в 1973 перепохований на кладовищі Кальварія.
Джерела і література
Энциклопедия Подкарпатской Руси. – Ужгород, 2006. – С.112-113; Магочій П.Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь 1848-1949. – Ужгород, 1994. – С.112-113; Павленко Г. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. – Ужгород, 1997. – С.17; Ільницький В., Федака С. Перші особи: історія Закарпаття у біографіях його керівників. – Ужгород, 2011. – С.27-35.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 37 – 38.