Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

В околицях Ужгорода, в селі Горянах, є одна з найстаріших на Закарпатті кам’яних культових споруд. Вона збудована, як можна гадати, в середині XIII ст. за часів Данила Галицького, син якого Лев, як відомо, був одружений з угорською принцесою Констанцією. Не виключена можливість, що галицькі князі посилали туди своїх будівничих. Доказ цьому ми вбачаємо в тому, що за типом церква найближча до українських ротонд, а в муруванні є цем’янковий розчин; крім того, виявлені рештки первісних фресок ближчі характером до мистецтва не XII, а XIII ст.

Церква кругла зовні, з шістьма напівкруглими апсидами-конхами, врізаними в товщі стін. Арки конх є водночас підпружними арками, на яких тримається шестигранна баня. Завдяки цьому інтер’єр ротонди надзвичайно мальовничий. На стінах завжди грає світлотінь. М’які обриси простору конх, добрий масштаб і невеликі розміри роблять інтер’єр мальовничим і затишним. Хвилясті в плані стіни суцільним килимом вкривають фрески на тему «Страстей», і тільки в склепіннях конх вміщені зображення богородиці з дитиною та вседержителя. Що написано на інших – невідомо: як ми вже сказали, первісні розписи XIII ст. не збереглися. Можливо, що будівля потерпіла від пожежі й була відбудована й заново розписана в 1360 – 1370 рр. Стиль фресок споріднює їх з південно-чеським і північно-тірольським колом пам’яток XIV ст., форми яких походять з північної Італії. Сюди вперше в наші краї були занесені й нові просторові уявлення, і типаж, і нове розуміння композиції.

Горянські фрески виконав один майстер з помічником. Нам вдалося простежити стик заштукатурених площин, які художник мусив заповнити за один день, доки штукатурка не затверділа. Фрески на стінах розташовані в два регістри і в межах виступів були поділені на чотири ділянки. Отже, враховуючи усю площу бані над конхою, де могло бути п’ять ділянок, і нижній регістр, де за один день могли бути написані завіси, матимемо 11 ділянок на 11 днів роботи. Помножимо все це на 6 конх, вийде 66 днів. Коли додати ще час на підготовку роботи, на нанесення ретуші й поправок після закінчення, на що могло піти ще 25 днів, – виявиться, що всю роботу двоє майстрів закінчили, очевидно, за один сезон – протягом червня, липня і серпня.

Про європейську виучку майстра свідчить те, що в його фресках відчувається інше розуміння простору, постаті намальовані в різноманітних поворотах і ракурсах. Вони то йдуть тісно одна за одною, створюючи повільний ритм розповіді, то скупчуються в натовп у напружених, драматичних сценах. Кожний регістр фресок представлений як один сюжет в розвитку, як одна розповідь.

Культ мадонни, дами серця з рицарської поезії, проник і в релігійне мистецтво, де був створений образ юної діви. В Горянах вона виступає у всіх чарах юності, з непередавано милою посмішкою на устах. Навіть у «Втечі в Єгипет», під час якої загрожувала велика небезпека, її уста не покидає лагідна, ласкава усмішка. У фресках майстер прагне передати більш конкретно кожне обличчя, виявити характер, надати зображуваним одухотвореності.

В XV ст. із заходу до ротонди було прибудовано велике приміщення, від розписів якого збереглися «Покров» та «Розп’яття». В «Покрові» чудово передані портретні риси окремих персонажів, а в «Розп’ятті» вражає знепритомніла богоматір. Горянські фрески помітно вплинули на український живопис, ставши для нього одним з ранніх джерел нового, гуманістичного розуміння мистецьких проблем.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 386 – 389.