Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

[2006 р.] Таємниці Горянської ротонди

ТАЄМНИЦІ ГОРЯНСЬКОЇ РОТОНДИ

Унікальна пам’ятка потребує не тільки захисту, але й дослідження

Наприкінці минулого [2005] року громадськість забила тривогу: у передмісті Ужгорода – Горянах – у центрі стародавнього городища, поблизу групової могили, неподалік знаменитої Горянської ротонди почалося будівництво церковної школи. Цей дикий за своїм духом і кримінальний з юридичної точки зору акт вандалізму – один із багатьох за роки незалежності, починаючи від нищення пам’яток археології через пожежі дерев’яних церков та поступову руйнацію історичного центру Ужгорода і завершуючи “приватизацією” середньовічних замків Закарпаття, що ось-ось почнеться. Одна з причин цього явища – незнання і, звісно, неповага до свого минулого. Ми часто-густо й не здогадуємося, які глибинні пласти історії краю, Європи і навіть світу пов’язані з тією чи іншою пам’яткою. Горянська ротонда – тому найкращий приклад.

ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ

Відкриття пам’ятки сталося у 1879 році. Проводячи ремонт, робітники помітили на стінах церкви стародавні фрески. Про сенсаційну знахідку доповіли Леврінцу Шлауху, єпископу Сатмарської католицької єпархії, якій належала церква. Той відразу ж оцінив значення горянських фресок і повідомив про це у Будапешт. 27 грудня 1879 року на засіданні Угорської тимчасової комісії з охорони пам’яток культури було зроблено заяву про відкриття унікальних фресок XIV ст. у Горянах. Саме з цього часу Горянська ротонда стала відомою не тільки на Ужанщині чи в Угорщині, але й у Європі (рівно через 120 років церковна громада Горян Мукачівської греко-католицької єпархії просить управління архітектури і містобудування Ужгородського міськвиконкому видає дозвіл на будівництво тут катехичного центру). Науковці розпочали вивчення пам’ятки. До Горян було направлено кілька експедицій. Аж нарешті у 1912 році Міністерство освіти і культури Угорщини виділило кошти на ремонт церкви й реставрацію фресок. Уже тоді Горянську ротонду зарахували до кола романських пам’яток, а фрески датували XIV ст. Проте коли, хто із якою метою збудував цю унікальну пам’ятку, ніхто не знав.

У міжвоєнний час (1919-1939 рр.) були висловлені нові погляди на походження Горянської ротонди. Зокрема Володимир Січинський писав: “Час повстання будови встановити без жодних документальних свідоцтв, розуміється, важко. Але коли прийняти її українсько візантійське походження, то найбільш правдоподібна була б дата у межах XII – XIII ст.“ Цю ідею у 1960 – х роках розвинув далі Григорій Логвін, який відзначив, що під фресками XIV ст. є давніші, але вони характерні не для XII, а для XIII ст. На його думку ротонди могли звести Галицькі майстри за часів Данила Галицького, син котрого, Лев, був одружений з Угорською принцесою Констанцією .

Однак ідею В. Січнського та його послідовників про “українсько – візантійське” походження ротонди в горянах сьогодні сміливо можна здати в архів історії. Вивчаючи давньоруську архітектуру, зокрема й галицьку, спеціалісти встановили, що ротонди, як тип сакральної архітектури, чужі для Русі й з’явилися там (переважно в Галичині й на Волині) якраз під західним – угорським і польським – впливом, де вони є типовою формою романського архітектурного стилю.

Поряд із “руською” лінією існують також “кавказька” й “великоморавська” лінії зв’язків Горянської ротонди, Один із дослідників останньої, І.Могитич, датує спорудження ротонди кінцем X ст., а найближчі аналогії бачить у Криму або у Великій Моравії. Проблема, однак, утім, що в обох цих районах ротонди збудовані з каменю, а не цегли, і в іншій техніці. До того ж невідомо, у зв’язку з якими історичними подіями проявився саме в цей час кавказький (кримський) чи великоморавський вплив (сама Велика Моравія перестала існувати ще в кінці IX ст.).

У ті ж 20-30-і роки XX ст. було зроблено слушне зауваження, що церква в Горянах несе на собі візантійський вплив (цегла як будівельний матеріал, елементи декору). Питання стало прояснятися після того, як у 1935;році угорські вчені провели архітектурні обміри церкви в Корчо (область Земплин, Угорщина) і виявили її подібність до Горянської ротонди і церкви у Кішзомборі, що біля Сегеда (Угорщина).

Розширення числа пам’яток дало можливість більш впевнено говорити про час їхнього спорудження. Виявилося, що ротонда у Корчо стояла у 1186 році, адже цього року в одній із грамот папи Урбана III згадується тамтешня церква Св.Маргарети, яка належала йоанітам.

ГОРЯНСЬКУ РОТОНДУ ЗБУДУВАЛИ ЙОАНІТИ?

Цей духовно-лицарський орден, заснований у Палестині на початку XII ст., свою назву отримав від єрусалимського шпиталю Св.Іоана, в якому після І хрестового походу знаходилася його резиденція.

Йоанітів поселив в Угорщині король Гейза II (1141 – 1161 рр.) після II хрестового походу (1147-1148 рр.)- В Естергомі він побудував для них монастир, який став матірним для всіх інших угорських монастирів цього ордену. До розширення їхньої мережі долучилася і дружина короля, донька великого київського князя Мстислава Володимировича Єфросинія, яка дарувала їм маєтки в околицях Сегеда, де, власне, знаходиться і Кішзомборська ротонда. Всього вони мали 27 монастирів. Йоаніти належали до найближчого оточення угорських королів і мали значний вплив при дворі. Саме через них проникають близькосхідні й візантійські впливи в Європу і, зокрема, Угорщину.

Як відомо, кожна церква має свого покровителя, якому вона присвячена. Так ось, як відзначив угорський дослідник К.Козак, ротонда в Корчо присвячена Св.Маргареті, а Горянська посвячена на честь Св.Анни (на жаль, невідомо, з яких причин уже в наш час церква отримала нового патрона). Кому була присвячена церква в Кішзомборі – загадка, але центральним зображенням її фрескового розпису є Св.Анна і Св.Маргарета, тож можна гадати, що і її покровителем(ями) були згадані святі. До речі, три унікальні пам’ятки не випадково мають своїми покровителями Св.Анну і Св.Маргарету: дружиною короля Бейли III була Анна Антіохійська, а їхньою донькою – Маргарета. Заслуговує на увагу також факт, що йоаніти та тамплієри не тільки в Угорщині, але і в цілій Європі часто будували круглі за формою сакральні споруди.

Такими, наприклад, були їхня паризька церква (середина XII ст.) чи церкви в Лондоні та Доувері. До того ж спеціалісти помітили, що в Угорщині улюбленим будівельним матеріалом йоанітів була цегла.

Отже, збудовані з цегли ротонди, в тому числі й Горянська, зведені за візантійськими та близькосхідними зразками (Єрусалимський Святий Гріб, церква Марії) йоанітами у другій половині XII ст. – на початку XIII ст. їхня поява тісно пов’язана з хрестовими походами й паломництвом на Святу Землю. Очевидно, первісно вони слугували як “поминальні каплиці” або каплиці для мертвих і лише пізніше перетворюються на сільські церкви. Цікавим моментом у зв’язку з функціональним призначенням ротонди є також її внутрішня форма – шестикутник. Було відзначено, що ротонди з шістьма нішами зустрічаються надзвичайно рідко.

ВІСІМ СТОЛІТЬ ІСТОРІЇ

XIII ст. – важливий етап в історії Горянської ротонди, оскільки після поразки угорського короля Бейли IV від монголо-татар у битві поблизу с.Мучі, де разом із ним боролися і йоаніти, орден останніх в Угорщині почав занепадати. Невідомо коли, але їхні горянські володіння перейшли у світські руки. У 1310 році паном Горян виступає могутній олігарх Обо Омодей. Незабаром Горяни стають власністю Другетів, які тривалий час (до XV ст.) тут і жили (руїни їхнього палацу, і теж у жалюгідному стані, збереглися донині). Саме в епоху Другетів з’являються перші письмові відомості про горянську церкву. У 1332-1337 роках папські збирачі церковної десятини згадують у своїх списках і католицьку церкву в Горянах. Підчас реформації, у середині XVI ст., власники Горян – Другети теж переходять у лоно нової церкви. Очевидно, і горянська церква переходить у руки протестантів. Проте ненадовго. Самі ж Горяни в цей час майже повністю опустіли: перепис 1588 року зафіксував у селі всього дві родини. Через 10 років кількість жителів зросла (27 родин). Нові поселенці були переважно католиками.

Після поразки визвольної війни під керівництвом Ференца Ракоці II (1703- 1711 рр.) на Ужанщині, як в одному з центрів цього руху, почалися екзекуції. Люди масово тікали з насиджених місць на нові. Не обійшов цей процес і Горяни.Незабаром на спустілі наділи поселилися українці (русини) із Сімер, Сімерків, Руських Комарівців, Невицького, Вільшанок, які заклали основи сучасного українського населення Горян.

У 1754 році наджупан Ужанського комітату барон Імре Старої передає горянську церкву руським вірникам – греко-католикам. У XIX ст. в Горянах знову з’являються католики і церква переходить у їхні руки. Тільки у грудні 1945 року на вимогу місцевої влади Горянську ротонду відібрали від католиків і передали разом з усім майном греко-католикам. Втім, уже 1949 року з насильницьким розпуском Мукачівської греко-католицької єпархії цінна пам’ятка стає православною. Після відомих подій 1959 року її закривають, а згодом тут починає діяти музейний об’єкт. У 1991 році Горянська ротонда передана греко-католицькій громаді села.

З того часу стан унікальної пам’ятки і її фресок тільки погіршується, а будівництво церковної школи порушило весь архітектурно-мистецький і ландшафтно-історичний комплекс, який зберігся тут щонайменше з XII ст.

Йосип КОБАЛЬ,

к.і.н., заввідділом археології Закарпатського краєзнавчого музею