Комплекс станційних будинків

Володимир Новгородов

Комплекс станційних будинків, поч. 20 ст. (архіт.). Вул. Привокзальна. На східній околиці селища, обабіч залізничної колії.

Складається з вокзалу, водонапірної вежі та будівлі механічних майстерень.

Будівництво пов’язано з прокладенням залізничної колії у напрямку Вовчанськ–Куп’янськ, яка була завершена у 1901. До цієї дати можна віднести і зазначені споруди.

Будівля вокзалу, поч. 20 ст. (архіт.). Одноповерховий цегляний будинок, який витягнуто уздовж перону та перекритий чотирьохскатним дахом. Побудовано в еклектичних формах із використанням прийомів та архітектурних деталей, притаманних класицизму і російському зодчеству 18–19 ст. Автор невідомий.

У плані складається із різних за площею приміщень: службових, торгових, залу очікувань.

Об’єм вирішено симетрично. Центральна частина південного фасаду, з 2 входами, виступає з площини стіни і завершена невисоким парапетом. Простінки між арочними віконними прорізами рустовані до рівня п’ять перемичок. Південний фасад фланковано 2 ризалітами. Вінчає будівлю фриз, прикрашений невеликими квадратними нішами-ширинками. Стіни із цегли побілено.

Водонапірна башта, поч. 20 ст. (архіт.). Міститься за залізничною колією, із північного боку від будівлі вокзалу. Автор невідомий. Уявляє собою цегляну триярусну восьмигранну в плані споруду. Грань зі входом звернена у бік залізничної дороги. Будівля обрамлена по всій висоті пілястрами та увінчується невисоким шпилем. Стіни нижнього і верхнього ярусу розділено неглибокими нішами з лучковими і напівциркульними перемичками. Між’ярусні карнизи, прикрашені сухариками, модульонами, гирьками. Башту перекрито оригінальної форми покрівлею із заломом. Стіни поярусно укріплені 3 обіймами-стяжками. Будівля відрізняється монументальністю, її архітектурне рішення наглядно передає функціональне призначення цієї споруди.

Механічні майстерні, поч. 20 ст. (архіт.). Розміщені на схід від водонапірної вежі. Використовуються як житлові приміщення. Автор невідомий.

Одноповерхова будівля у «цегляному стилі». В плані має форму складного прямокутника, частина площі якого займають невеликі службові приміщення. Фасади вирішено асиметрично, розділені ритмічним рядом арочних віконних прорізів. Вхід до виробничої частини виділено високим щипцем. Стіни пишно декоровано рельєфною аркатурою, поребриком, підвіконними нішами з хрестоподібними вставками.

Будівля відрізняється пластичною насиченістю архітектурними деталями, оригінальною для споруди промислового призначення композицією фасадів.

Комплекс є прикладом історичних пристанційних побудов у невеликих населених пунктах Харківщини поч. 20 ст.

Література

Отчет о научно-исследовательской работе «Историко-архитектурные исследования застройки населенных мест Харковской области. Великобурлуцкий район». – Х., 1986 // Матеріали Департаменту містобудування та архітектури Харківська обласна державна адміністрація.

Оковита К. О. Слава і гордість краю бурлуцького. – Х.: Вприватне підприємство «Контраст».

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Харківська область. Куп’янський район. Великобурлуцька, Вільхуватська, Дворічанська, Шевченківська територіальні громади. – Харків: 2021 р., с. 33 – 34.