2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Церква св.Михайла
Муровану церкву споруджено в 1775-1781 рр. за проектом архітектора І.Григоровича-Барського (?) коштом бунчукового товариша М.Холодовича і його брата А.Холодовича. Будівля – двоповерхова, однобанева. У нижньому поверсі – теплий храм з престолом святих Миколи та Варвари, у верхньому – холодна церква з головним престолом святих архангелів Михаїла й Гаврила. У 1890 р. за проектом архітектора А.Гросса, розробленим ще 1874 р., з заходу до церкви прибудовано дзвіницю в необарокових формах. Протягом XX ст. дещо змінено форму вінчання бані і втрачено відкриті сходи на північному й південному фасадах.
Церква стоїть у центрі селища на рівнинному правому березі р.Осоти в оточенні одноповерхової садибної забудови і є містобудівною домінантою.
Михайлівська церква – триконхова, однобанева. є структура ускладнена наявністю ґанків та дияконника й жертовника, пониженість яких надає зрівноваженій симетричній композиції динамізму. За характером архітектурних форм пам’ятка належить до завершального етапу стилю бароко.
Приміщення 1-го поверху перекриті системою циліндричних склепінь з розпалубками, а екседри -конхами. Верхній поверх за планом тотожний нижньому, двосвітний, зі світловою банею-восьмериком на попружних арках і пандативах. Бабинець перекритий циліндричним склепінням, екседри – конхами.
Екстер’єр пам’ятки характеризується розвиненою системою барокового декору з широким застосуванням тематичних горельєфів. Переважають вертикальні членування – фільончасті пілястри іонічного ордера з гірляндами між волютами. Вони несуть повний розкріпований антаблемент. Екседри на трьох фасадах увінчані пластичними фронтонами з карнизами подвійної кривизни, втимпанах яких знаходяться скульптурні композиції св. Михаїла зі змієм, св. Варвари з храмом та св. Миколи. Вікна облямовані розвиненими фігурними наличниками з сандриками. Над круглими вікнами 2-го світла холодного храму виконано скульптурні зображення херувимів. У східній ніші вівтаря – горельєф Спасителя на повен зріст, у ніші північної стіни жертовника – горельєф апостола Андрія, у ніші південної стіни дияконника – горельєф апостола Матвія.
Декор інтер’єру дещо стриманіший: у ньому застосовано ордерні пілястри та карнизні гурти. Чотириярусний іконостас кінця XIX ст. виконано в стильових формах пізнього історизму.
Михайлівська церква у Воронежі є однією з найдовершеніших пам’яток пізнього бароко часів Гетьманщини.
В.В.Вечерський
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 211 – 212.