2017 р. Звід пам’яток України
Кость Присяжний, Єва Григора
Розмір зображення: 896:576 піксел
Ансамбль споруд палацу барона Перені, 16-18 ст. (архіт., іст.). Вул. Копанська, 10. З відступом від дороги, у зеленій парковій зоні, у південно-східній частині міста. Територія парку, на якій знаходиться палац, займає площу 12 га.
Побудований у 16 ст., первісно будинок був одноповерховим з наріжними прямокутними вежами, пристосований для оборони. У 17 ст. палац стає двоповерховим, надбудовані вежі отримують барокові верхи. На центральному фасаді з’явилися ризаліт та наліпний герб, було розміщено фігурні водостоки. Сучасного вигляду палац набув у 18 ст., а у 19 ст. відбулися незначні зміни в інтер’єрі. Нащадки Перені жили тут до 1944. За радянської влади споруду націоналізували.
Основна будівля кладена з брил пісковику та цегли, тинькована, накрита високим бароковим гонтовим дахом із заломом. Наріжні вежі накриті наметами з заломами. Головний північний фасад первісно мав прорізану арками галерею, на яку вели двораменні вигнуті сходи. В епоху бароко арки галереї були закладені та перетворені на вікна зі скромним тиньковим обрамуванням. Сходи були побудовані півовальним у плані ризалітом, завершеним бароковим фронтоном з гербом родини Перені. Фасад розчленований пілястрами. При реставрації кін. 70-х рр. 20 ст. розібрані закладки арок галереї.
Під будинком знаходиться перекритий циркульним склепінням просторий винний підвал. Перший поверх має галерейно-анфіладне планування, перекритий циліндричними та хрестовими склепіннями. Дослідження реставраторів показали наявність в першому періоді існування пам’ятки бійниць, згодом перетворених на вікна. У 18-19 ст. поверх використовувався для господарських потреб. Анфілада другого поверху містила в собі центральну залу, перекриту суцільною повалою з брусів.
Стіни зали були суцільно розписані ілюзіоністською декорацією. Плафон був знищений пожежею 50-х рр. 20 ст. Декорація стін збереглася під забілом. Живопис у південно-східній вежі, що завалилась у 1978 і була відбудована в 1979, втрачений. При реставрації було відновлено барокову підлогу зали та виняткову прикрасу фасаду – водостік з кованої міді у формі дракона, а також ковану браму.
Кам’яні одноповерхові господарські флігелі з бароковими причілками накриті високими гонтовими із заломами дахами, перекриті парусними на підпружних арках склепіннями; арки оперті на ряди стовпів. У західному флігелі виявлені сліди великого окапу над кухонним вогнищем. Огорожа з художньо кованою брамою заглиблена від вулиці, утворюючи аванзону. Двір фланковано незначно розгорнутими флігелями, що зорово видовжує перспективу. В прямокутник двору вписано коло під’їзної дороги, брукованої річковим каменем. Всередині кола – колодязь.
На кін. 70-х рр. 19 ст. навколо палацу формується великий парк, з екзотичними деревами (біла береза, модрина, ялівець, платан, гінкго), створений з елементами французького паркобудування, клумбами геометричної форми та спорудою амфітеатру. Основу його композиції складає замкнене коло алеї, мощеної річковим каменем. У колі розташована, зміщена на південь клумба з алеєю навколо неї, з’єднаною радіальними стежками з зовнішнім колом для прогулянок та їзди на конях. Решта парку помережена нерегулярними доріжками. Упродовж 1912-28-х рр. в парку велися незначні відновлювальні роботи.
Зі зміною влади через відсутність заможного і впливового власника, парк поступово заростав. У 50-х рр. 20 ст., він отримав назву «ім. М. Горького», його облаштували, збудували кінотеатр та атракціони. З плином часу через брак фінансування старі іржаві гойдалки демонтували, кінотеатр знесли, а значна частина парку поступово перетворилася на чагарник. На даний час паркову зону розчищено й оновлено декоративними насадженнями, а в приміщеннях палацу діє районний відділ освіти.
Пам’ятка зберігається як зразок привабливого палацово-паркового ансамблю доби бароко.
У 1989, на пошанування Ж. Перені на фасадній стіні палацу, де він мешкав, праворуч від центрального входу, встановлено меморіальну таблицю зі словами Лайоша Кошута: «Ти величава постать своєї епохи, рівної якій немає. Низько схиляюсь перед твоєю пам’яттю, вчителю мій».
Джерела і література
ПГиА в 4 т. – Т.2. – К.: Будівельник. – 1985. – С. 176; Архів л/ф Інституту «Укрпроектреставрація». – Арх. № 3-10-24; Csatáry György. Perényi Zsigmund. Utolsó levelei és emlékeі Ugocsában. – Kárpati igaz szó. – 1990. – oktober 27; Grácsa György. Az 1848-1849-iki magyar szabadságharc története. – Y kötet. – Budapest.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 197 – 199.